Селекція тварин – реферат

Селекція тварин, як і селекція рослин, базується на спадкової мінливості і штучному відборі, сприятливому фенотипическому прояву бажаних для людини ознак (господарсько цінних, декоративних). У той же час селекція тварин має свої особливості, які випливають із самої природи тварин. Всі одомашнені тварини (хребетні і безхребетні) розмножуються тільки статевим шляхом. Наземні хребетні тварини (птахи, ссавці) мають нечисленне потомство, тому для селекційної роботи значну цінність може представляти кожна окрема особина.

Будь-який організм являє собою цілісну систему, в якій спостерігається тісний взаємозв’язок і взаємозалежність між окремими органами тіла і зовнішнім його будовою. У зоотехнії враховують всю сукупність ознак, як зовнішніх (екстер’єр – зовнішні форми статури тварини), так і внутрішніх (інтер’єр – внутрішню будову органів і тканин, біохімічні та фізіологічні особливості організму тварини), що обумовлюють продуктивність породи і її племінні якості. Розвиток багатьох господарсько важливих ознак пов’язане з певним статурою (екстер’єрні ознаки) сільськогосподарського тварини, що беруть до уваги в селекційній роботі. Наприклад, помітно різниться статура шортгорн-ського (м’ясного) і Джерсійські (молочного) великої рогатої худоби (рис. 2.19). Встановлено закономірність: поліпшення харчування позитивно позначається на розвитку бажаного ознаки – у м’ясних порід спостерігається збільшення маси, у молочних – удою.

Першим етапом селекції тварин було їх приручення. Вплив приручення тварин на мінливість досліджено академіком Д. К. Бєляєвим. З’ясовано, що одомашнення тварин значно послабило дію стабілізуючого відбору. Ослаблення відбору супроводжувалося розширенням діапазону мінливості. На базі підвищеної мінливості людина проводила відбір бажаних ознак: у великої рогатої худоби – на м’ясні та молочні якості, у овець – на кількість і якість вовни і т.д.

В даний час інтенсивно розвивається така галузь господарства, як хутрове звірівництво. Хутрові звірі, що становлять основу національного хутрового багатства країни (лисиця, песець, норка, соболь, тхір, куниця та ін.), Містяться в спеціальних звероводческих фермах і проходять перший етап одомашнення – приручення (рис. 2.20). Паралельно проводиться інтенсивна селекційна робота. Наприклад, в американської норки отримано сотні кольорових варіацій забарвлення хутра. З песців особливу цінність представляє блакитний песець (острівна форма песця), якого в нашій країні розводять починаючи з 1930 р У лисиць цінується хутро темних (чорнобурих) лисиць. Дуже цінний для хутрового звірівництва соболь, поширений в Росії від Уралу до Тихого океану, особливо хутро баргузинського соболя (Баргузинский заповідник, Байкал).

Методи селекції тварин. У селекційній роботі велике значення має знання родоводу, властивостей і ознак батьків, що дозволяє успішніше проводити підбір виробників для отримання необхідних якостей у потомства. У племінних господарствах ведуть племінні книги, в яких враховані екстер’єр-ні ознаки і продуктивність батьківських форм за велике число поколінь. Все це дозволяє з тим або іншим ступенем імовірності прогнозувати генотип нащадків і їх фенотипи-етичні якості.

У тваринництві застосовують два типи схрещування: неродинне і родинне. Неродинне схрещування в поєднанні зі строгим відбором особин сприяє стабілізації властивостей породи або навіть їх поліпшенню в ряду наступних поколінь. При схрещуванні різних порід тварин чи порід, що відносяться до різних видів, отримують потомство, що перевершує вихідні батьківські форми за своїми розмірами і відрізняється більш високою життєздатністю. Це явище (таке ж, як і у рослин) носить назву гетерозису, або гібридної сили. У наступних поколіннях ефект гетерозису не проявляється. У практиці птахівництва і тваринництва гібриди першого покоління, що володіють підвищеною потужністю, використовуються в господарських цілях. Близькоспоріднені схрещування здійснюють у випадках, коли необхідно більшість генів породи перевести в гомозиготний стан. Близькоспоріднені схрещування призводить до закріплення господарсько цінних ознак. Збереження бажаних ознак у потомства пояснюється його гомозиготностью за цими ознаками. Разом з тим таке схрещування призводить до ослаблення тварин, підвищеної сприйнятливості їх до захворювань. Для того щоб уникнути негативних тенденцій, після близькоспорідненого схрещування проводять схрещування різних ліній. При цьому рецесивні гени переходять в гетерозиготное стан і не проявляються у фенотипі породи.

Успіхи в селекції тварин. Використовуючи досягнення генетики і методи сучасної селекції, тваринники отримали багато чудових порід тварин.

Було виявлено, що у деяких видів домашніх тварин можлива полиплоидия. Вітчизняний біолог Б.Л.Астауров (1904-1974), використовуючи метод віддаленій гібридизації і поліплоїдію, створив поліплоїдні форми шовковичного шовкопряда, в геномі якого знаходяться хромосоми двох різних видів.

Велике значення у створенні нових стійких порід має схрещування домашніх тварин з дикими формами. Так, Н. С. Батурин і Я.Я.Лусіс провели серію схрещувань дикого барана архара з вівцями-мериносами і отримали нову породу – архаромерінос, що поєднує в собі високі якості вовни тонкорунних овець і відмінну пристосованість до умов високогір’я, характерну для архара. Вчені-селекціонери ведуть роботу по створенню нової породи великої рогатої худоби, що витримує суворі умови високогір’я. Зокрема, успішно проводяться роботи по гібридизації яка з великою рогатою худобою. У потомства, отриманого від такого схрещування, виявляється ефект гетерозису. Самці від подібного схрещування безплідні, але самки плідні.

Той же ефект гетерозису проявляється при схрещуванні кобили з ослом. Отримані гібриди (мули) витривалішими вихідних батьківських форм, володіють великою фізичною силою і живуть значно довше. Але мули безплідні.

Від дикого предка свиней – кабана були виведені європейські породи (рис. 2.21). Високопродуктивну породу свиней створив вітчизняний селекціонер академік М.Ф.Іванов серією схрещувань в поєднанні з жорстким відбором між безпородної української свинею і білою англійською (рис. 2.22). Внаслідок складної і тривалої селекційної роботи отримана нова високопродуктивна порода – біла степова українська свиня. Від української свині вона успадкувала високу плодючість, хорошу витривалість і невибагливість, а від англійської поди – велику масу і відмінні м’ясні якості.

Посилання на основну публікацію