Селекція і насінництво

Селекція – наука про методи створення сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів з потрібними людині ознаками. Найбільш значних успіхів вона досягла при активному використанні досягнень генетики, яка з’явилася теоретичною основою селекції. У селекційному процесі, як правило, виділяють кілька етапів: обґрунтування мети і завдань селекції, створення і підбір вихідного матеріалу, розробка схеми селекції, селекційний процес (включаючи різноманітні методи селекції) і сортовипробування.

Виникнення наукової селекції пов’язане з еволюційним вченням Ч. Дарвіна, експериментальними дослідженнями Г. Менделя, В. Иогансена, Н. Г. Нільсона-Еле, селекціонерів І. В. Мічуріна, Л. Бербанка, роботи яких послужили основою для розробки теорії селекції. У свою чергу відкриття в генетиці сприяли прискореному створенню вихідного матеріалу, розробці методів селекційного процесу і підвищенню ефективності відбору, провідного методу селекції. Так, наприклад, відкриття законів Менделя дозволило цілеспрямовано вести підбір пар для схрещування, а встановлення Н. І. Вавілов первинних центрів походження культурних рослин і обгрунтування закону гомологічних рядів спадкової мінливості дали можливість селекціонерам розробляти методи ефективного пошуку вихідного матеріалу. Вивчення характеру успадкування господарсько цінних ознак сприяло створенню цілої системи схрещувань і дозволило комбінувати різні властивості рослин. У селекції успішно використовувалися як прості, так і складні схрещування (ступінчаста гібридизація, конвергентні схрещування і ін.), Які забезпечували створення таких сортів, як яра пшениця Саратовська 29, озима пшениця Безостая-1, ячмінь Московський-121.

Щоб культивуються рослинам додати стійкість до хвороб і екстремальних екологічних факторів, їх необхідно схрещувати з дикими формами, що володіють цією ознакою. Однак при схрещуванні різних видів часто спостерігається стерильність гібридів. Подолати несумісність батьківських компонентів при віддаленій гібридизації дозволила Аллополіплоїдія, завдяки якій отримано плодовиті пшенично-пирійні гібриди, сорти тритикале (гібрид пшениці і жита).

Підвищенню продуктивності сортів сприяла і Автополіплоїдія, на основі якої були отримані тетраплоїдних жито (Белта, Пуховчанка, Крижачок), цукрові буряки, гречка (сорти Іскра – Мінчанка), лікарські та інші культури.

Різкий стрибок у підвищенні продуктивності багатьох культур було досягнуто завдяки використанню явища гетерозису. Перспективним методом в практичній селекції виявився і експериментальний мутагенез. Його використання в поєднанні з іншими методами дозволило значно розширити спектр мінливості господарсько цінних ознак, отримати новий вихідний матеріал і створити цінні сорти різних культур (більше 500 сортів). Використання різних методів у селекційному процесі призвело до створення нового напряму – синтетичної селекції. Вона заснована на застосуванні вихідного матеріалу, що створюється шляхом гібридизації (синтезу) різних сортів і форм. Основа синтетичної селекції – перекомбінація і трансгресія.

При комбінаційної синтетичної селекції в одному гібридному рослині поєднуються ознаки і властивості двох або більше батьківських форм. Завдання селекціонера – відібрати і генетично стабілізувати гібридні рослини, що поєднують ці ознаки і властивості найбільш вдало. Трансгресивного синтетична селекція заснована на відборі в розщеплюються після гібридизації поколінь особин з трансгрессиями, тобто з позитивними ознаками, вираженими в більшій мірі, ніж у батьків. Успіх трансгресивної синтетичної селекції залежить від правильного визначення батьківських пар, здатних при схрещуванні давати трансгресії.

Посилання на основну публікацію