Регуляція функції ендокринних залоз

Залози внутрішньої секреції регулюються нервової і гуморальної системами. Прикладом взаємодії нервової і гуморальної регуляції функцій ендокринних залоз може бути гіпоталамо-гіпофізарна система, яка утворена частиною головного мозку – гіпоталамусом і залозою внутрішньої секреції – гіпофізом (рис. 21).
Гіпоталамус містить особливі нервові клітини – нейросекреторні. Ці клітини відповідають на надходять до них імпульси як звичайні нервові клітини, але вони при порушенні виділяють і біологічно активні речовини – гормони, які впливають на гіпофіз, що змінює стан інших ендокринних залоз.

Гормони гіпофіза надають регулюючий вплив на всі ендокринні залози. Але діяльність гіпофіза контролюється гіпоталамусом, його секреторні клітини виробляють речовини, які стимулюють або гальмують секрецію гормонів гіпофіза. Таким чином через гіпоталамус нервова система може посилювати або загальмовувати секреторну активність ендокринних залоз.

З гіпоталамо-гіпофізарної системою пов’язано підтримання постійного рівня гормонів в крові людини.
Ендокринні залози впливають один на одного, перебуваючи в тісній взаємодії. Гормони можуть діяти в різному напрямку, як, наприклад, адреналіну та інсуліну. Адреналін підвищує вміст цукру в крові, а інсулін – його зменшує. І, навпаки, можуть діяти в одному напрямку: так гормон щитовидної залози тироксин і гормон надниркових залоз адреналін – підвищують вміст цукру в крові.

Прикладом взаємодії нервово гуморальних факторів може бути реакція організму на стрес (від лат. Стрес – напруга). При дії стресового чинника нервові імпульси активізують залози внутрішньої секреції. Одночасно вони змінюють стан всіх органів і систем так, щоб організм протидіяв стресового фактору.

Стрес – стан, що виникає у відповідь на дію сильних подразників. Стрес може виникнути під впливом холоду, тепла, фізичного навантаження, емоційного напруження, болю, різних хвороб і т. Д.
Вплив стресових чинників призводить до підвищення активності організму, спрямованої на зняття стану напруги. У цьому збільшенні сил організму головне значення мають: гіпоталамус, гіпофіз, наднирники, симпатична нервова система.

При дії стресового чинника змінюється стан внутрішнього середовища організму, що призводить до зміни збудливості нервової системи. Підвищується активність гіпоталамуса, який через гормони гіпофіза залучає в діяльність залози внутрішньої секреції. Наднирники викидають в кров гормони, зокрема, адреналін.
Під впливом гіпоталамо-гіпофізарної системи активізується робота всіх органів і систем організму: змінюється склад крові, стимулюється діяльність серцево-судинної системи, підвищується кров’яний тиск, посилюється робота органів дихання, підвищується обмін речовин, посилюється кровопостачання м’язів, стає інтенсивніше робота опорно рухового апарату.

Посилання на основну публікацію