Регуляція дихання людини

Доросла людина в стані спокою здійснює 16-18 дихальних рухів в 1 хвилину. Під час сну дихання стає рідше, а при напруженій роботі в багато разів частішає. Крім того, в залежності від потреби тканин організму в кисні різко змінюється глибина дихання. Ці процеси регулюються спеціальними центрами, розташованими в довгастому мозку – центром вдиху і центром видиху.

При нормальному диханні центр вдиху посилає імпульси до м’язів грудей і до діафрагми, стимулюючи їх скорочення. Це скорочення призводить до збільшення обсягу грудної порожнини, в результаті чого повітря входить в легені. У міру збільшення обсягу легких збуджуються рецептори розтягування, розташовані в стінках легенів; вони посилають імпульси в мозок, в центр видиху. Цей центр пригнічує активність центру вдиху, і потік імпульсів до дихальних м’язів припиняється.

М’язи розслабляються, об’єм грудної порожнини зменшується, і повітря з легенів витісняється назовні. Якщо клітини організму інтенсивно використовують кисень і виділяють багато вуглекислого газу, то концентрація вугільної кислоти в крові підвищується. Крім того, збільшується вміст молочної кислоти в плазмі внаслідок посиленого утворення її в м’язах. Ці кислоти стимулюють дихальний центр в довгастому мозку, і частота і глибина дихання збільшуються. Крім того, в стінках великих судин, що відходять від серця, є спеціальні хеморецептори, чутливі до зниження рівня кисню крові. Ці рецептори також стимулюють дихальний центр, підвищуючи інтенсивність дихання. Роль хеморецепторів особливо зростає при попаданні людини в атмосферу з низьким вмістом кисню, наприклад при підйомі на велику висоту. У подібних випадках вміст вуглекислого газу в крові залишається незмінним, а вміст кисню може різко знизитися. Зазвичай, правда, стимуляція дихання, викликана накопиченням кислот в крові, відбувається задовго до того, як вміст кисню знизиться до критичної величини.

Посилання на основну публікацію