Рефлекторна регуляція дихання

Дихальний центр розташований в довгастому мозку. Приблизно через кожні 4 секунди до м’язів вдиху йдуть нервові імпульси, що змушують піднімати грудну клітку і опускати діафрагму. Завдяки цьому відбувається вдих. Видих же в стані спокою самопроізволен: грудна клітка опускається під дією сили тяжіння. Лише при глибокому диханні включається центр видиху, який змушує працювати м’язи, що здійснюють глибокий видих.

На роботу дихальних центрів впливають і вищі дихальні центри, розташовані в корі великих півкуль. Завдяки їхньому впливу дихання змінюється при розмові і співі; можливо також свідомо змінювати ритм дихання під час фізичних вправ.

В регуляції дихання беруть участь і такі захисні рефлекси, як чхання і кашель. Подразнення рецепторів слизової носа пилом, неприємно пахне речовиною викликає потік нервових імпульсів в довгастий мозок, а звідти до м’язів. Це призводить до зупинки дихання і змиканню голосової щілини. Потім починається інтенсивний (форсований) видих. Тиск повітря наростає, і настає момент, коли він з силою проривається через зімкнуті голосові зв’язки. Струмінь повітря прямує в ніс, людина чхає, повітря проривається назовні, а разом з ним віддаляється слиз, котра заважає диханню.

Те ж саме відбувається і при кашлі, тільки потік повітря при видиху виходить через ротовий отвір. Причиною кашлю може стати роздратування бронхів, трахеї, гортані або легеневої оболонки – плеври.

Інтенсивність дихання змінюється не тільки при фізичному навантаженні, але і залежно від емоційного стану людини. При хвилюванні дихання стає переривчастим, людині важко говорити, при гніві воно гучне і часте. Приємні емоції можуть супроводжуватися зниженням інтенсивності дихання («Він слухав затамувавши подих»). При сміху відбувається переривчасте відкривання голосової щілини на видиху, при плачі до судомних рухам голосових зв’язок на видиху приєднуються аналогічні рухи на вдиху (схлипування).

При вході в холодну воду дихання зупиняється на вдиху. Біологічний сенс цього рефлексу в тому, що при цьому скорочується випаровування води з поверхні легенів, а отже, і втрата тепла, пов’язана з паротворенням. Дихання припиняється лише на кілька секунд, але за цей час організм встигає пристосуватися до нових температурних умов.

Посилання на основну публікацію