✅Реакція аглютинації

Реакція аглютинації (РА) – це імунна реакція взаємодії антигену з антитілами в присутності електролітів, причому антиген знаходиться в корпускулярному стані (еритроцити, бактерії, частки латексу з адсорбованими антигенами).

При аглютинації відбувається склеювання корпускулярних антигенів антитілами, що проявляється утворенням пластичного осаду. Виникнення пластівців відбувається за рахунок того, що антитіла мають два активних центрів, а антигени полівалентні, тобто мають кілька антигенних детермінант.

РА застосовують для ідентифікації збудника, виділеного з матеріалу хворого, а також для виявлення в сироватці крові хворого антитіл до збудника (наприклад, реакції Райта і Хеддлсона при бруцельозі, реакція Відаля при черевному тифі та паратифах).

Найпростіший спосіб постановки РА – реакція на склі, це орієнтовна РА, яка застосовується для визначення збудника, виділеного від хворого.

При постановці реакції на предметне скло наносять діагностичну аглютиновану сироватку (в розведенні 1:10 або 1:20), потім вносять культуру від хворого. Реакція позитивна, якщо у краплі з’являється пластівчастий осад. Поряд ставлять контроль: замість сироватки наносять краплю розчину натрію хлориду.

Якщо діагностична аглютинована сироватка неадсорбована, то її розводять (до титру – розведення, до якого повинна відбуватися аглютинація), тобто ставлять розгорнуту РА в пробірках зі збільшуючими разведеннями аглютинованої сироватки, до яких додають по 2-3 краплі суспензії збудника, виділеного від хворого.

Аглютинацію обліковують за кількістю осаду і ступеня просвітління рідини в пробірках. Реакцію вважають позитивною, якщо аглютинація наголошується в розведенні, близькому до титру діагностичної сироватки. Реакція супроводжується контролем: сироватка, яка розведена фізіологічним розчином натрію хлориду, повинна бути прозорою, суспензія мікробів в тому ж розчині – рівномірно каламутною, без осаду.

Для визначення в сироватці крові хворого антитіл до збудника використовують розгорнуту РА.

При її постановці в пробірках розводять сироватку крові хворого і додають у пробірки рівну кількість суспензії діагностикума (суспензія вбитих мікробів). Після інкубації визначають найбільше розведення сироватки, при якому сталася аглютинація, тобто утворився осад (титр сироватки).

При цьому реакція аглютинації з О-діагностикумом (бактерії, убиті нагріванням, що зберегли термостабільний О-антиген) відбувається у вигляді дрібнозернистої аглютинації. Реакція аглютинації з Н-діагностикумів (бактерії, убиті формаліном, що зберегли термолабільний жгутиковий Н-антиген) – крупнохлопкова і протікає швидше.

Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (РНГА або РПГА) є різновидом РА. Цей метод має високу чутливість. За допомогою РНГА можна вирішити два завдання: визначити антитіла в сироватці крові хворого, до якої додають антигенний еритроцитарний діагностикум, що являє собою еритроцити, на яких адсорбовані відомі антигени; визначити наявність антигенів в досліджуваному матеріалі.

У цьому випадку реакцію іноді називають реакцією зворотної непрямої гемаглютинації (ронг).

При постановці до досліджуваного матеріалу додають антитільний еритроцитарний діагностикум (еритроцити з адсорбованими на їх поверхні антитілами). Еритроцити в цій реакції виконують роль носіїв і пасивно залучаються до утворення імунних агрегатів.

При позитивній реакції пасивно склеєні еритроцити покривають дно лунки рівним шаром з фестончастими краями («парасолька»); за відсутності аглютинації еритроцити скупчуються в центральному поглибленні лунки, утворюючи компактний «гудзичок» з різко окресленими краями.

Реакція коагглютинації використовується для визначення клітин збудника (антигенів) за допомогою антитіл, адсорбованих на Staphylococcus aureus, що містить білок А. Білок А має спорідненості до Fc-фрагменту імуноглобулінів.

Завдяки цьому антитіла зв’язуються з стафілококом опосередковано через Fc- фрагмент, а Fab-фрагменти орієнтовані назовні і здатні взаємодіяти з відповідними мікробами, виділеними від хворих. При цьому утворюються пластівці.

Реакція гальмування гемаглютинації (РГГА) використовується при діагностиці вірусних інфекцій.

Причому тільки інфекцій, що викликаються гемаглютинуючими вірусами.

Ці віруси містять на своїй поверхні білок – гемаглютинін, який відповідальний за реакцією гемаглютинації (РГА) при додаванні до вірусів еритроцитів. РГГА полягає в блокуванні антитілами вірусних антигенів, в результаті чого віруси втрачають здатність агглютинирувати еритроцити.

Реакція Кумбса – РА для визначення неповних антитіл. При деяких інфекційних захворюваннях, наприклад при бруцельозі, в сироватці крові хворого циркулюють неповні антитіла до збудника. Неповні антитіла називають блокуючими, оскільки вони мають одну антигензв’язуючу ділянку, а не дві, як повноцінні антитіла.

Тому при додаванні антигенного діагностикуму неповні антитіла зв’язуються з антигенами, але не склеюють їх. Для прояву реакції додають антиглобулінову сироватку (антитіла до імуноглобулінів людини), яка призведе до аглютинації імунних комплексів (антигенний діагностикум + неповні антитіла), що утворилися в першій стадії реакції.

Непряму реакцію Кумбса застосовують у хворих при гемолізі.

У деяких таких хворих виявляють неповні одновалентні антирезусні антитіла. Вони специфічно взаємодіють з резус-позитивними еритроцитами, але не викликають їх аглютинації. Тому в систему антирезусні антитіла + резус-позитивні еритроцити додають антіглобулінову сироватку, що викликає аглютинацію еритроцитів.

За допомогою реакції Кумбса діагностують патологічні стани, які пов’язані з внутрішньосудинними лізисомами еритроцитів імунного генезу, наприклад гемолітичну хворобу новонароджених, обумовлену резус-конфліктом.

РА для визначення груп крові заснована на аглютинації еритроцитів антитілами імунної сироватки до антигенів груп крові:

  • А (II);
  • B (III).

Контролем є сироватка, яка не містить антитіл, тобто сироватка AB (IV) групи крові, і антигени еритроцитів груп А (ІІ) і B (III). В якості негативного контролю застосовують еритроцити групи 0 (I), оскільки вони не мають антигенів.

Для визначення резус-фактора використовують антирезусні сироватки (не менше двох різних серій). При наявності на мембрані досліджуваних еритроцитів резус-антигена відбувається аглютинація цих клітин.

Посилання на основну публікацію