Противірусні хіміотерапевтичні засоби

Більшість відомих хіміотерапевтичних препаратів не має противірусну активність, так як механізм дії більшості з них заснований на придушенні мікробного метаболізму, а у вірусів власні метаболічні системи відсутні.

Антибіотики і сульфаніламіди при вірусних інфекціях використовують тільки з метою профілактики бактеріальних ускладнень. Тим не менш, у даний час розробляються і застосовуються хіміотерапевтичні засоби, що володіють противірусною активністю. Насамперед – це аномальні нуклеозиди. За будовою вони близькі до нуклеотидам вірусних нуклеїнових кислот, але включені до складу нуклеїнової кислоти, вони не забезпечують її нормальне функціонування. До таких препарат відносяться азидотимидин – препарат активний щодо вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція). Недолік цих препаратів у високу токсичність для клітин макроорганізму.

Друга група препаратів порушує процеси абсорбції вірусів на клітинах. Вони менш токсичні, мають високу вибірковість і дуже перспективні. Це тіосемікарбозон і його похідні, ацикловір (зовіракс) – герпетична інфекція, ремантадин і його похідні – грип А, та інші.
Універсальним засобом терапії, так само як і профілактики вірусних інфекцій є інтерферон.

Посилання на основну публікацію