Пристосованість людини до різних умов середовища

 

Сучасне людство широко розселено по земній кулі. Люди освоїли райони, що розрізняються кліматом, ландшафтом, рівнем сонячного освітлення та іншими особливостями. Дія цих факторів, а також вплив гравітації, електромагнітного поля, радіації, хвороботворних організмів супроводжуються географічною мінливістю морфофізіологічних ознак людини, сприяють формуванню адаптивних типів людей у ??відповідь на вплив умов середовища.

Вплив географічного середовища. До числа найбільш важливих факторів, що формують адаптивний тип людей, належить вплив географічного середовища. Під впливом клімату у людини можуть змінюватися обмін речовин, терморегуляція, компоненти крові, ферменти, гормони, пігментація шкіри, будова обличчя, волосяний покрив, співвідношення маси тіла і його поверхні, причому ці зміни закріплюються генетично і передаються потомству. Найбільш істотно такі впливу торкнулися расові ознаки.

Разом з тим слід зазначити, що в однакових географічних умовах різні за походженням групи людей мають однакові пристосування до умов середовища, і навпаки, в межах однієї родинної групи зустрічаються різні адаптивні типи. Значить, адаптивний тип незалежний від расової приналежності. Приуроченість цих ознак до певних територіях свідчить про географічної мінливості сучасної людини. Виходячи з цього, вчені виділяють чотири адаптивних типи людей: арктичний, високогірний, тропічний, помірного пояса.

Адаптивні типи людей. Арктичний тип людей представлений корінним населенням Крайньої Півночі (ненці, чукчі, саами, ескімоси, помори та ін.). В основному це представники монголоїдної раси. Арктичним аборигенам притаманні масивне статура, широкий тулуб і відносно короткі ноги і руки, що зменшують площу поверхні тіла в порівнянні з його об’ємом (рис. 169). У представників арктичного типу людей підвищений рівень обміну речовин в організмі. Так, у ескімосів і чукчів при низьких температурах швидкість кровообігу приблизно вдвічі більше, ніж у європейців, що дозволяє їм зберігати тепловий баланс і оберігає тіло від переохолодження. Жирна шкіра обличчя перешкоджає обмороженню і, крім того, створює для організму запас висококалорійного поживної речовини на несприятливі сезони. Вузька очна щілина і набряклі масивні повіки захищають очі від яскравого сонячного світла та сильного вітру, звичайних в умовах Арктики.

Фізіологічні особливості організму людей арктичного типу також пристосовані до умов середовища. Так, біохімічні особливості ферментів у цих народів, зайнятих полюванням на морського звіра і рибальством, склалися за тисячі років відповідно з їжею і всім способом життя. Ферменти травної системи забезпечують перетравлювання сирого м’яса і риби, функціонують при більш низьких температурних режимах, ніж у представників інших адаптивних типів.

Високогірний тип людей представлений корінним населенням Кавказу, Паміру, Тянь-Шаню, Гімалаїв, Тибету, Анд та ін. Жителі високогір’я належать до різних рас і етнічних груп і характеризуються збільшеною ємністю грудної клітки, масивними скелетом і м’язами (рис. 170). Для них характерний підвищений рівень у крові еритроцитів і гемоглобіну, що обумовлено кисневою недостатністю у високогір’ях. Обмінні процеси в організмі горян протікають повільніше, особливо в дитинстві ріст і розвиток менш інтенсивні, але і старість настає пізніше, тому живуть вони довше і відсоток довгожителів серед представників цього адаптивного типу людей досить великий.

Тропічний тип людей представлений корінним населенням Африки, Австралії, Океанії, Індії та Америки, які належать переважно до негро-австралоідной раси. Жителі тропіків характеризуються подовженою формою тіла, т. Е. Площа поверхні тіла переважає над його об’ємом, що пов’язано зі збільшенням його тепловіддачі (рис. 171). У представників тропічного типу людей збільшено кількість потових залоз на 1 см2 шкіри, що сприяє інтенсивному потовиділенню, знижений рівень енергетичного обміну в організмі, скорочений синтез жирів. Крім того, жителі тропіків характеризуються підвищеним рівнем білків-імуноглобулінів в крові, що пов’язано з пристосуванням до поширених в цих широтах хвороб, у них знайдений особливий білок-трансферин, який регулює температурний режим тіла. У людей тропічного типу нижчий кров’яний тиск і підвищений вміст еритроцитів у крові.

Адаптивний тип людей помірного поясу по морфофизиологическим ознаками займає проміжне положення між представниками арктичного і тропічного типів. Вони більше, ніж жителі інших груп, схильні до впливу хімічних властивостей грунту, води і висоти над рівнем моря. Наприклад, мінералізація їх скелета залежить від вмісту солей в грунті і воді, вироблення гормону щитовидної залози тироксину – від вмісту йоду, твердість зубної емалі і схильність до карієсу – від вмісту фтору і т. Д.

Пристосованість людини до різних умов середовища має історичний характер. Учені припускають, що на стадії протоантропів пристосувальні реакції полягали в адаптації предків людини до жаркого і сухому тропічному клімату саван Африки – прабатьківщини людства, а у архантропов ці реакції розвинулися в напрямі формування пристосованості до вологого тропічного і високогірного клімату Південно-Східної Азії. Розселення палеоантропів в Європі супроводжувалося формуванням адаптивного типу людей помірного пояса.

Посилання на основну публікацію