Походження і розвиток життя на Землі

Питання про походження життя на Землі дискутувалися з моменту появи свідомості та культури у людини, і їм віддали данину всі релігії і найбільші наукові школи як давнину, так і сучасного світу. Всі існуючі гіпотези на цю тему можна об’єднати в три групи, суть яких коротко викладена нижче. 

1. Гіпотези про походження живого тільки від живого (гіпотези біогенезу). Вони стверджують вічність життя. Але сучасні дані показують, що Земля досить довго була незаселена. Походження життя найчастіше пов’язується з актом створення всього живого вищим розумом (ідеї креаціонізму).
2. Гіпотези про походження життя від неживої природи (гіпотези абіогенез). Ці навчання, часто вже не відкидаючи ідей створення життя вищим розумом, допускали також можливість самозародження життя, тобто спонтанне виникнення її з елементів неживої природи. Прихильниками цих гіпотез були такі відомі у свій час вчені, як Лейбніц, Бюффон, Нідхем, Еразм Дарвін і ряд інших відомих вчених того часу. Як докази цих навчань наводилися численні приклади появи мух, цвілевих грибів, червоподібний личинок, паразитичних комах, мікроорганізмів та інших організмів у псуються продуктах, нечистотах, усякому непотребі і т. п.

На основі цих поглядів у другій половині XVIII століття виник віталізм, який стверджував існування якоїсь «життєвої сили», що сприяла появі живих істот з неживого субстрату. Блискучі спростування цими уявленнями дав італійський лікар Ф. Реді ще в 1668 р., який помістив шматочки м’яса в глибокі судини, частина з яких він накрив тканиною, а другу частину залишив відкритими. Природно, у відкритих посудинах завелися личинки мух, а в закритих у гнилому м’ясі личинок не було. Однак і в пізніший час віталізм отримує новий розвиток в країнах Західної Європи. Робляться спроби довести самозародження якщо і не великих організмів (мишей, жаб і інших), то хоча б мікроорганізмів.
У 1859 р. французька Академія наук заснувала премію за доказ неможливості самозародження життя в сучасних умовах. Її отримав основоположник науки мікробіології, один з найбільших французьких учених – Луї Пастер. Він помістив у колби, що мають горлечко з довгою 8-подібною трубкою, живильне середовище і прокип’ятив її, убивши все знаходяться там мікроорганізми. Через відкриту 8-подібну трубку міфічна «життєва сила» могла вільно проникнути в колби, але клітини мікроорганізмів і спори осідали на стінках трубки і не потрапляли в живильний розчин, тому ніякого «самозародження» життя в цих умовах не сталося і колби довгий час залишалися стерильними. Коли ж 8-подібні трубки були відламані і мікроорганізми змогли вільно потрапляти з струмами повітря в колби, то поживні розчини швидко зарості. Таким чином, були остаточно зруйновані віталізм і інші вчення абиогенеза. Однак при всій справедливій критиці віталізму і примітивних дослідів по «самозародженню» життя, слід визнати, що саме гіпотези абіогенез спробували пояснити появу життя цілком земними причинами. Тому зрозуміло, що через деякий час (після досліджень Л. Пастера) до цих гіпотез повернулися вже на нових матеріалістичних і експериментальних позиціях.

3. Гіпотеза занесення життя на Землю з космосу (гіпотеза панспермії) була висунута в 1895 р. шведським фізиком С. Арреніус. Вона припускає занесення живих організмів або їх спор разом з метеоритами і космічним пилом, що потрапляють на Землю. Цю гіпотезу підтримував видатний російський учений В. І. Вернадський. Дійсно, сучасні мікробіологи знаходять в деяких метеоритах сліди органічних речовин і навіть структури, схожі на прокаріотні клітини. Ця гіпотеза представляє безперечний інтерес з точки зору існування життя на інших планетах, але вона не пояснює, як ця життя виникло. Крім того, занесення життєздатних спор або клітин навіть примітивних організмів з космосу, мабуть, також мало реально (внаслідок руйнування планет, на яких вони мешкали, тривалого перебування в космосі, сильного перегріву при прольоті метеоритів через атмосферу Землі, дуже низької ймовірності попадання метеоритів в якісь сприятливі для життя ділянки планети тощо), як і самозародження організмів в сучасних умовах з неживої природи.

ПОДІЛИТИСЯ: