Перкусія

Перкусія дає можливість визначити межі легень і стан легеневої тканини. Виділяють порівняльну і топографічну перкусії.
Порівняльну перкусію проводять над симетричними ділянками легеневої тканини, при цьому порівнюють перкуторний звук над правою і лівою половинами легень. У нормі перкуторний звук ясний, дзвінкий (легеневий), у дітей – гучний з коробочним відтінком.
Методом топографічної перкусії визначають верхню і нижню межі серця під час дихальної паузи.
Верхня межа: спереду на 3-4 см вище ключиці – визначається шляхом перкусії від ключиці вгору перпендикулярно, ззаду – на рівні VII шийного хребця – визначається перкусією від лопаткової кістки у напрямку до VII шийного хребця.
Нижні межі легень
Зліва:
1) по передній пахвовій лінії – VII ребро;
2) по середній пахвовій лінії – VIII ребро;
3) по задній пахвовій лінії – IX ребро;
4) по лінії лопатки – X ребро;
5) за околопозвоночной лінії – рівень остистоговідростка XI грудного хребця.
Справа:
1) по правій парастернальной лінії – V межреберье;
2) по правій среднеключичной лінії – VI ребро;
3) по передній пахвовій лінії – VII ребро;
4) по середній пахвовій лінії – VIII ребро;
5) по задній пахвовій лінії – IX ребро;
6) по лінії лопатки – X ребро;
7) по околопозвоночной лінії – рівень остистоговідростка XI грудного хребця.

Посилання на основну публікацію