Особливості хордових

Хордових близько 50 000 видів.

Живуть у всіх середовищах, по всій Землі, можуть досягати високої чисельності видів.

Ведуть активний спосіб життя.

Ймовірно, з’явилися на наступному етапі розвитку кільчастих хробаків, так як мають сильне схожість з ними.

Є вториннопорожнинних і двосторонньо-симетричними.

Основою-скелетом є щільна еластична і пружна хорда (від грец. струна), яка розвивається з ендодерми. Скелет необхідний для опори тіла і органів руху, а також для захисту внутрішніх органів від пошкоджень.

Нижчі хордові живуть з хордою все життя (їх ще називають безчерепні за відсутність черепа).

Вищі хордові мають хорду тільки під час зародкового етапу розвитку, у дорослих особин хорда перетворюється на повноцінний хребет (їх ще називають черепні за наявність хребта і черепа захищає голову).

Таким чином, чітко виділяється головний відділ з органами почуттів.

Частина ектодерми розвивається в нервову трубку, що складається з скупчень нейронів. Нервова трубка розташовується над хордою.

У нижчих вона цілісна.

У вищих хордових розділяється на спинний і головний мозок з добре розвиненими органами почуттів.

Головний і спинний мозок утворює центральну нервову систему (ЦНС).

ЦНС з’єднується з периферичної нервової системою за допомогою черепно-мозкових нервів і спинномозкових нервів, відповідно, що відходять від головного і спинного мозку. Вся система регулює роботу внутрішніх органів і відповідь організму на зміни зовнішнього середовища.

Для руху тіла використовують розвинену поперечнополосатую мускулатуру, яка кріпиться до скелету.

Глотка утворює єдину дихальну і травну систему. У неї сходиться газ від дихання і їжа.

Нижчі хордові використовують зябра протягом усього життя.

Вищі мають зябра тільки на одній зі стадій розвитку зародка, дорослі особини мають тільки легкі.

Кровоносна система замкнута. У черепних (вищих) з єдиним органом для перекачування крові – серцем.

У всіх хордових на вдиху кров збагачується киснем в легенях або зябрах, рухається по артеріях до органів тіла, там віддавши кисень, забирає вуглекислий газ і повертає його в легені або зябра для видиху.

Для виділення є спеціальний орган – нирки, звідки по сечоводу виділення стікають в сечовий міхур, звідти назовні.

Як правило, роздільностатеві. У жіночих особин розвиваються яйцеклітини, у чоловічих сперматозоїди. Після злиття сперматозоїда з яйцеклітиною (запліднення) утворюється зародок.

Посилання на основну публікацію