Органи імунної системи

Імунна система – це система органів, тканин і клітин, діяльність яких забезпечує збереження антигенного сталості внутрішнього середовища організму – імунного гомеостазу.

Органи імунної системи (лімфоїдні) поділяються на дві групи:

1. Центральні (первинні). У них відбувається формування і дозрівання імунокомпетентних клітин. До центральних органів імунітету у ссавців відносять кістковий мозок і тимус. У птахів – кістковий мозок, тимус, фабріціевой бурса.

2. Периферичні (вторинні) – в них лімфоцити «працюють», тобто знешкоджують антигени. До цих органів відноситься селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдна тканина травного тракту (мигдалини, Пейєрових бляшки, солітарні фолікули). Встановлено, що імунні функції виконує нейроглия центральної нервової системи і шкіра.

Найважливіші функції лімфоїдної системи наступні:

· Створення мікрооточення для регуляції процесу дозрівання лімфоцитів;

· З’єднання розкиданих по всьому тілу популяцій лімфоцитів в органні системи;

· Регуляція взаємодії різних класів лімфоцитів в органні системи;

· Регуляція взаємодії різних класів лімфоцитів і макрофагів в процесі реалізації імунних процесів;

· Забезпечення своєчасної доставки елементів імунної системи до вогнищ ураження.

Гістологічно лімфоїдна тканина утворена ретикулярною тканиною, в петлях якої розташовані різній стадії зрілості клітини лімфоїдного ряду. Ретикулярна тканина виконує опорну функцію і створює мікрооточення для дифференцирующихся лімфоцитів. У своїй основі ретикулярна тканина має многоотростчатие ретикулярні клітини і ретикулярні волокна (аргірофільні).

Імунні клітини в лімфоїдних органах представлені в основному лімфоцитами, які рециркулируют між імунними органами, тканинами, лімфатичних судинах, кров’ю і знову імунними органами. Причому вважається, що в тимус і кістковий мозок вони не повертаються. У багатьох лімфоїдних органах присутні і плазматичні клітини, які легко дізнатися по невеликому ядру і великий цитоплазмі. Також численна і популяція макрофагів, що відносяться до групи осілих клітин. Це великі клітини з бобовидним або круглим ядром і великий цитоплазмою. Всі ці клітини походять з стовбурової кровотворної клітини, закладають у людини і тварин в стінці жовткового мішка і мігруючої в ембріональні органи кровотворення – печінку, селезінку, кістковий мозок.

Кістковий мозок.

Кістковий мозок є одночасно органом кровотворення і органом імунної системи. Кровотворення (гемопоез) підтримується протягом усього життя в кістковому мозку плоских кісток – грудині, ребрах, крилах клубової кістки, кістках черепа і хребцях. Основна маса формених елементів крові утворюється в червоному кістковому мозку. Строма кісткового мозку підтримує проліферацію і диференціювання еритроїдного (в результаті – еритроцити), миелоидного (лейкоцити) і мегакариоцитарного (тромбоцити) паростків кровотворення. В кістковому мозку відбувається диференціювання всіх лейкоцитів крові

Тимус.

У дорослих тварин розвиток багатьох клітин імунної системи практично завершується в кістковому мозку. Лише Т-лімфоцити вимагають особливих умов розвитку, які можуть бути забезпечені тільки в тимусі, куди попередники Т-лімфоцитів надходять з кісткового мозку. Видалення тимуса веде до важких порушень імунних реакцій організму (перш за все пов’язаних з клітинним імунітетом) аж до летального результату.

У ссавців тимус являє собою парний дольчатий орган, покритий сполучно-тканинної капсулою, від якої відходять перегородки, що розділяють її паренхіму на часточки. У птахів окремі часточки тимуса розташовуються в області шиї по обидва боки стравоходу. Основу часточок тимуса становить пухка мережу епітеліоретікулярних зірчастих клітин, петлі якої інфільтрований лімфоцитами. У кожній часточці є коркова і мозкова речовина. У зовнішньому, корковом, шарі розташовуються незрілі розмножуються клітини – лімфобластів, від яких відбуваються Т-лімфоцити (тімоціти). У мозковому шарі часточок тимуса зірчасті епітеліальні клітини переважають над лімфоцитами. Тут же зустрічаються тільця Гассаля (тіміческіе тільця) – концентричні скупчення довгастих і веретеноподібних клітин з великим ядром. Епітеліоретікулярние клітини утворюють також гемотімусний бар’єр, що перешкоджає проникненню антигенів в тимус і в той же час пропускає клітини лімфоїдного ряду в кров’яне русло.

Периферичні органи імунної системи.

До периферичних органів імунної системи відносяться селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдні утворення органів травлення, дихання, шкіри, сечовивідних шляхів, матки, великого сальника та інших тканин. До лімфоїдної тканини зараховують і особливі субпопуляції лімфоцитів в печінці. Лімфоїдна тканина представлена ​​практично у всіх слизових оболонках внутрішніх органів і навіть в епітеліальних покривах тіла і органів.

Посилання на основну публікацію