Органи і системи органів тварин

Тканини в організмі тварини утворюють органи.

Орган – це частина організму, яка відрізняється особливою будовою та виконуваними функціями.

Орган діє не ізольовано, а спільно з іншими. В організмі існують системи органів, які забезпечують протікання найважливіших життєвих процесів. У тварин розрізняють:

  • опорно-рухову;
  • травну;
  • дихальну;
  • кровоносну;
  • видільну;
  • нервову;
  • ендокринну;
  • статеву системи органів.

Опорно-рухова система складається з скелета і м’язів. У тварин, що мають твердий зовнішній скелет (наприклад, у членистоногих) або внутрішній (у хордових), м’язи прикріплюються до частин скелета. У тварин, що не мають твердого скелета, м’язи разом з покривами утворюють шкірно-мускульний мішок (наприклад, у кільчастих хробаків). Опорно-рухова система виконує опорну, рухову і захисну функції.

Особливо велика захисна роль панцира у членистоногих; грудної клітки і черепа – у хребетних.

Травна система – група послідовно розташованих органів, що забезпечують подрібнення, перемішування, змочування, перетравлювання їжі, всмоктування поживних речовин і видалення неперетравлених залишків. Травна система має трубчасту будову. До її складу входять рот, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, травні залози. Травні залози виробляють біологічно активні речовини, які забезпечують перетравлювання їжі.

При цьому кожна біологічно активна речовина діє тільки на певну харчову речовину, викликаючи її розщеплення. Біологічно активні речовини діють при певних температурі і кислотності. Поживні речовини, отримані в результаті перетравлення їжі, всмоктуються епітелієм кишківника.

Дихальна система здійснює газообмін: поставляє в організм тварин кисень, необхідний для окислення речовин і виділення енергії, і виводить вуглекислий газ. Тим самим вона бере участь в обміні речовин.

У різних тварин дихальна система представлена різними органами. Так, тварини, що живуть у воді (наприклад, молюски, ракоподібні, риби), дихають за допомогою зябер. В отриманні водними тваринами кисню велика роль шкірних покривів (наприклад, у земноводних). Наземні тварини (плазуни, птахи, звірі) дихають за допомогою легенів, а комахи – за допомогою трахей.

Видільна система забезпечує виведення з організму надлишку води, шкідливих продуктів обміну речовин. Вона представлена видільними трубочками (наприклад, у хробаків, безчерепних), мальпігієвими судинами (у комах, павукоподібних), нирками (у хребетних).

Кровоносна система складається з судин і серця.

Серце – орган, що виконує роль насоса і забезпечує рух крові по судинах – кровообіг. Судини, що несуть кров від серця, називаються артеріями, до серця – венами. Найдрібніші кровоносні судини (і вени, і артерії) називаються капілярами. Кров бере участь у газообміні: насичена киснем – артеріальна, а насичена вуглекислим газом – венозна.

У кільчастих хробаків і хордових тварин кров рухається тільки по судинах і не потрапляє в порожнину тіла. Така кровоносна система називається замкнутою. У членистоногих і молюсків кров з судин надходить у порожнину тіла. Така кровоносна система називається незамкненою.

Кров виконує і захисну функцію.

Згусток крові закриває рану від проникнення мікробів, лейкоцити знищують хвороботворні мікроорганізми, що потрапили в організм.

Нервова система забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем, узгоджену роботу органів, їх систем і всього організму. Завдяки нервовій системі тварини сприймають подразнення із зовнішнього середовища і від внутрішніх органів і реагують на них. Відповідну реакцію організму на подразнення, здійснювану за участю нервової системи, називають рефлексом.

Одні рефлекси вроджені (безумовні), інші виникають протягом життя під впливом повторюваних подразників (умов). Такі рефлекси називають набутими (умовними). Певна постійна послідовність декількох вроджених (безумовних) рефлексів називається інстинктом (наприклад, плетіння павутини павуком, будівництво сот бджолами, гніздобудова і перельоти у птахів).

Подразнення зовнішнє (звук, світло, колір, запах, зміна температури середовища) і внутрішнє сприймаються особливими чутливими нервовими клітинами. Ці клітини передають збудження на інші нервові клітини, які посилають сигнал в центральну частину нервової системи. Тут інформація, яка надійшла обробляється. Формується відповідна реакція на роздратування, яка по ланцюжку нейронів надсилається до того чи іншого органу.

Нервова система підрозділена на центральний і периферичний відділи у більшості тварин. У хордових центральна нервова система представлена головним і спинним мозком. У центральному відділі аналізуються і синтезуються збудження, формуються умовні рефлекси, відбувається запам’ятовування та ін. Периферична нервова система складається з нервових вузлів (скупчень нервових клітин), розташованих поза центральною нервовою системою, і нервів, що відходять від центральної нерп ної системи (довгі відростки нейронів, вкриті оболонкою), що сприймають роздратування і передають збудження.

Нервова система буває різних типів. Наприклад, нейрони кишковопорожнинних утворюють нервове сплетення, у кільчастих хробаків є черевний нервовий ланцюжок.

У більшості тварин розвинені органи чуття.

Вони складаються з чутливих нервових клітин, що реагують на певні роздратування, і різних пристосувань, які допомагають вловити ці роздратування. До органів почуттів відносяться органи зору, слуху, нюху, рівноваги, смаку, дотику.

Ендокринна система представлена залозами, які виділяють активні речовини в кров або в рідину, що заповнює порожнину тіла. Активні речовини регулюють рівень обміну, впливають на діяльність окремих органів і організму в цілому. У комах, наприклад, вони викликають линьку і зміну фаз індивідуального розвитку (яйце >> личинка >> лялечка >> доросла тварина), у земноводних – перетворення пуголовка в жабу.

Залози, які виділяють активні речовини назовні або в порожнині внутрішніх органів, не відносяться до ендокринної системи (наприклад, сальні і потові залози, печінка).

Статева система забезпечує розмноження організмів.

Вона складається з статевих залоз (гонад), що виробляють статеві клітини (гамети), і виводять проток.

Статеві залози самок – яєчники. У них утворюються яйцеклітини – жіночі статеві клітини. Чоловічі статеві залози – сім’яники. У них утворюються сперматозоїди. Додатковими статевими органами служать залози, що формують оболонки яйця, в якому розвивається новий організм, а також утворення, що забезпечують запліднення (з’єднання сперматозоїда з яйцеклітиною) і відкладання яєць.

План будови тіла тварин

Для багатоклітинних тварин характерна певна симетрія тіла. Вона полягає в тому, що тіло тварин можна умовно розділити на частини, які є дзеркальним відображенням один одного. Наприклад, у кишковопорожнинних симетрія променева (або радіальна). Така симетрія розвинена у тварин, які ведуть при кріпленні спосіб життя або повільно плавають у товщі води. Через їхнє тіло можна провести кілька уявних осей симетрії, що відрізняє їх від двосторонньо-симетричних тварин.

У більшості тварин, які активно пересуваються, розрізняють передній і задній кінці тіла, спинну і черевну сторони. Тіло їх можна розділити уявною площиною на дві дзеркально-симетричні полоніми – ліву і праву. Тварин з таким типом симетрії називають двосторонньо-симетричними. До них належать, наприклад:

  • черви;
  • комахи;
  • всі хордові.

Двостороння симетрія виникає у зв’язку з оформленням головного відділу тіла. При цьому з’являються органи, які виконують подібні функції:

  • органи зору;
  • слуху;
  • парні нирки;
  • кінцівки;
  • легені.

Іноді зустрічаються відхилення від симетрії внаслідок пристосування особин того чи іншого виду до певного способу життя. Наприклад, у донної риби камбали обидва ока розташовані на одній (верхній) стороні тіла. Така явна асиметрія (порушення симетрії) являє собою скоріше, виняток із правила. Однак точна відповідність лівої і правої сторін тіла – теж надзвичайно рідкісне явище. У живій природі невеликі відхилення від ідеальної симетрії – норма. Це легко перевірити, придивившись хоча б до свого обличчя та осіб оточуючих людей.

У багатоклітинних тварин формуються системи органів, що забезпечують процеси життєдіяльності:

  • травлення;
  • дихання;
  • кровопостачання;
  • виділення;
  • розмноження.

Нервова і ендокринна системи регулюють діяльність органів, систем органів, їх злагоджену роботу, життєдіяльність всього організму, забезпечують зв’язок організму з середовищем існування.

Посилання на основну публікацію