Обсяг травної системи

При переваримости більше 67% місткість рубця перестає бути лімітуючим фактором, так що ефект хемо – і термостатичних форм регуляції може проявитися повністю.

Як тільки під час поїдання корму досягається максимальне розтягнення стінок рубця, починають надходити сигнали до припинення прийому корму. Питання про те, чи достатньо для цього наповнення одного рубця або потрібно наповнення всього травного тракту, досі не з’ясовано. У рубці й сітці міститься близько 75% всієї харчової маси, кількість якої з часом (від моменту годування) зменшується. У корів масою 550-650 кг вміст рубця становило від 75 до 125 кг; більш низькі значення виявлялися насамперед на пасовище, а також за певних умов зимового годування. Тісна залежність між масою рубця і сітки і споживанням корму визначена у ягнят і корів. Кількість рідкого і твердого вмісту залежить від місткості рубця і сітки, що важче піддається виміру, ніж маса передшлунків.

Обсяг вмісту рубця (і пов’язані з цим відмінності в рівні споживання корму) визначається як обсяг води або повітря, що вміщаються в рубець. Показано, що при меншому обсязі рубця концентрація в ньому найпростіших і аміаку вище, перетравність сухої маси – нижче, а час поїдання корму тваринами – триваліше, ніж при більшому обсязі рубця. Слід, однак, розрізняти поняття «фізіологічний обсяг рубця» (обсяг виміряного рубцового вмісту) і «фізична місткість» (обсяг, який визначається шляхом наповнення рубця водою). Хоча для корів вказують зазвичай обсяг рубця в 200 л, однак більш ніж у 300 тварин масою 562 кг він становив 136 літрів. У тварин з більш високою річний продуктивністю (4741 кг замість 3528 кг молока) і більш високою питомою вагою концентрованих кормів в раціоні обсяг рубця максимум, але він має підвищену розтяжністю, до того ж у них і маса книжки вище. Розмірами простору бродіння пояснюються також специфічні особливості процесів ферментації в рубці великої рогатої худоби та овець. Так, концентрація летючих жирних кислот у великої рогатої худоби завжди вище, а pH відповідно нижче, ніж у вівці, в той час як для концентрації аміаку спостерігається зворотна залежність. Маса знежиреного вмісту кишечника молочних корів становила 26,5 кг, нестельних однояйцевих близнюків – 22,6 кг, а вмісту всього шлунково-кишкового тракту – 82 і 58 кг відповідно. Довжина тонкого відділу кишечника, розміри просвітів тонкого і товстого відділів, обсяг рубця і маса знежиреного вмісту всього кишечника були у лактуючих тварин значно вище, ніж у невагітних. Під час лактації відбувається гіпертрофія травного тракту. При вирощуванні телиць нa раціонах з більш високою питомою вагою грубих кормів спостерігається підвищене споживання корму (на 100 кг маси) лише при першій, але не при другій лактації.

Відділи травного тракту при збільшенні внутрішнього тиску здатні сильно розтягуватися. Лімітуючим фактором слід вважати розміри черевної порожнини.

Для механічного зменшення її об’єму користувалися гумовими мішками, наповненими водою, які підвішувалися до боків. Споживання корму при цьому знижувався (на 0,54 кг сухої маси на кожні 10 л води).

У природних умовах розміри черевної порожнини зменшуються при розвитку плода і за рахунок відкладення жиру. Показано, що зростаючий плід в період між 14-й і 20-м тижнями вагітності викликає зменшення обсягу черевної порожнини з 9 до 5,5 л. Цікаво, однак, що споживання корму знизилося при цьому з 16 до 14 г сухої речовини на 1 кг живої маси. Компенсується це зниження більшою швидкістю проходження корму і збільшенням тривалості жуйки. При порівнянні вагітних і невагітних тварин з однояйцевих пар близнюків встановлено, що з вагітністю зменшуються поїдання корму і його перетравність.

В даний час зниження споживання корму на останніх тижнях вагітності пояснюють посиленою секрецією естрогенів. Під час сухостою споживання корму у нетелей становило в середньому 1,8 кг сухої речовини на 100 кг живої маси, у корів старшого віку – не більше 2 кг, причому зареєстровано зниження поїдання корму аж до моменту отелення. Ті випадки, коли зазначені явища у корів не спостерігалися, пов’язані з поганим станом вгодованості. Крім плоду, що розвивається обсяг черевної порожнини у корів зменшується також за рахунок жировідкладення при пасовищному утриманні.

Нелактуючі корови отримували з травою по 2,17 кг сухої речовини на кожні 100 кг живої маси. У них збільшилася жироотложение, прийом корму істотно знизився. У порівняльному досвіді корови низькою вгодованості споживали на 31% більше сіна або відповідно на 23% більше сіна і концентрованих кормів, ніж ожирілі. По відношенню до метаболічної масі тіла відмінності склали 76 і 52% відповідно. Тривалість перебування корму в рубці у обох груп тварин була однаковою, тому більш високе споживання корму тваринами з низькою вгодованістю пов’язано з більшою місткістю рубця.

Якщо до 15-го тижня вагітності вівці отримували обмежена кількість сухого зеленого корму, то протягом останніх шести тижнів вагітності вони споживали корми на 28% більше, ніж ті, яких раніше годували досхочу. Додаткове вплив плоду, що розвивається і відкладення жиру на зменшення обсягу рубця у овець виражені сильніше, ніж у корів, які на відміну від овець у другій третині вагітності ще продовжують лактіровать. Слід врахувати, що шляхом годування тварин переважно грубими, кормами в точіння останніх шести тижнів вагітності можна запобігти занадто сильне відкладення жиру.

...
ПОДІЛИТИСЯ: