Нормальна мікрофлора шкіри

Внаслідок постійного контакту із зовнішнім середовищем шкіра найчастіше стає місцем проживання транзиторних мікроорганізмів. Проте, мається стабільна і добре вивчена постійна мікрофлора, склад якої різний у різних анатомічних зонах залежно від вмісту кисню в навколишньому бактерії середовищі (аероби – анаероби) і близькості до слизових оболонок (рот, ніс, перианальна область), особливостей секреції, і навіть одягу людини.

Особливо рясно заселені мікроорганізмами ті області шкірних покривів, які захищені від дії світла і висихання:
• пахвові западини,
• міжпальцеву,
• пахові складки,
• промежину.
При цьому на мікрорганізми шкірних покривів впливають бактерицидні фактори сальних і потових залоз.
У складі резидентної мікрофлори шкіри і слизових оболонок присутні:
Staphylococcus epidermidis,
Staphylococcus aureus,
Micrococcus spp.,
Sarcina spp.,
корінеформние бактерії,
Propionibacterium spp.
У складі транзиторною:
Streptococcus spp.,
Peptococcus spp.,
Bacillus subtilis,
Escherichia coli,
Enterobacter spp.,
Acinetobacter spp.,
Lactobacillis spp.,
Candida albicans та багато інших.

У зонах, де є скупчення сальних залоз (геніталії, зовнішнє вухо), зустрічаються кислотостійкі непатогенні мікобактерії. Найбільш стабільною і в той же час дуже зручною для вивчення є мікрофлора області чола.

Значна більшість мікроорганізмів, у тому числі й патогенних, не проникає через непошкоджені шкірні покриви і гине під впливом бактерицидних властивостей шкіри. До числа таких факторів, які можуть чинити істотний вплив на видалення непостійних мікроорганізмів з поверхні шкіри, відносяться:

• кисла реакція середовища,

• наявність жирних кислот в секретах сальних залоз і присутність лізоциму.

Ні рясне потовиділення, ні миття або купання не можуть видалити нормальну постійну мікрофлору або суттєво вплинути на її склад, т. к. мікрофлора швидко відновлюється внаслідок виходу мікроорганізмів з сальних і потових залоз навіть у тих випадках, коли контакт з іншими ділянками шкіри або із зовнішнього середовищем повністю припинений. Тому збільшення обсіменіння тієї чи іншої ділянки шкіри в результаті зменшення бактерицидних властивостей шкіри може служити показником зниження імунологічної реактивності макроорганізму.

Посилання на основну публікацію