Напруга газів

Газообмін у тканинах підкоряється тим же закономірностям, що і газообмін у легенях (дифузія газів йде у напрямку градієнтів їх напруги, її швидкість залежить від напруги газів, площі кровоносних капілярів, товщини дифузійного шару і властивостей газів).

Газообмін кисню. Напруга кисню в тканинних структурах залежить від ступеня видалення цієї структури від кровоносних капілярів. У найбільш віддалених від капіляра ділянках тканини (в так званому мертвому куті) воно може бути 0-1 мм рт. ст., а в початковій ділянці капіляра близько 90 мм рт. ст. Таким чином, градієнт напруги кисню між кров’ю і клітинами тканини може досягати 90 мм рт. ст. У венозному кінці капіляра р02 знижується до 40 мм рт. ст., і прилеглі до цієї ділянки клітини мають гірші умови доставки кисню. Міжкапілярна відстань в серцевій секції становить близько 25 мкм, в корі великого мозку – 40 мкм, в скелетних м’язах – 80 мкм.

Зниження напруги кисню в тканинах або порушення його використання для тканинного дихання називають гіпоксією. Гіпоксія може бути результатом порушення вентиляції легенів або недостатності кровообігу, порушення дифузії газів в тканинах, а також недостатню активність біохімічних ферментних систем в клітинах.

Гіпероксія – підвищення напруги кисню в крові і тканинах. Цей стан може розвинутися при диханні людини чистим киснем (для дорослого таке дихання можлива не більше 4 год) або поміщення його в камеру з підвищеним тиском дихальної суміші. При гіпероксії поступово розвиваються симптоми кисневого отруєння (нудота, дзвін у вухах, тик м’язів обличчя, перезбудження ЦНС, судоми).

ПОДІЛИТИСЯ: