На порозі нової наукової революції

Автори всіх робіт, які відрізняє глибокий аналіз проблеми психіки і свідомості, підкреслюють, наскільки мізерні наші знання в цій галузі. «Надійних критеріїв наявності свідомості немає», – пише В. М. Аллахвердов і додає, що ніхто не знає, куди свідомість йде під час сну, і йде взагалі. І про наявність свідомості у когось іншого можна тільки припускати, але не знати (Аллахвердов В. М., 2003). В. М. Розін у своїй роботі ставить «дитячі» питання, які сучасна психологія залишає без відповіді: «… що з нами відбувається, коли ми думаємо, уявляємо, читаємо, дивимося фільми, бачимо сни?» (Розін В. М., 1997).
Велика кількість складних і невирішених питань у проблемі психіки, особливо що відносяться до психіці людини, штовхнуло деяких авторів (а серед них і вчених зі світовим ім’ям) на позицію визнання окремої психічної реальності. Так, з точки зору австралійського нейрофізіолога Дж. Екклса, мозок – це пристрій для взаємодії з «ментальними світами», під якими він і розуміє «психічний» (Eccles J., 1989). Схожих «ідеалістичних» поглядів дотримувалися й такі видатні нейрофізіологи, як нобелівський лауреат Ч. Шеррингтон і засновник нейрохірургії У. Пенфилд.
Неодноразово дослідники мозку (особливо прихильники «ментальних світів») відзначали, що нам відомий лише факт участі мозку в когнітивних процесах. Але це ще не означає, що мозок є їх причиною. У нервовій системі ми спостерігаємо тільки фізіологічні процеси – нервові імпульси, гормональну активність, метаболізм клітин. Ми не можемо спостерігати акти обробки інформації, мислення, сновидінь, формування репрезентацій.
Німецький ембріолог і філософ Г. Дріш (1867-1941) загальним фактором розвитку (в онтогенезі, у філогенезі і у Всесвіті) вважав ентелехію. Термін «ентелехія» був узятий їм у Аристотеля. Концепція Г. Дріша спочатку розглядалася як суто «ідеалістична», проте сучасний системний підхід дозволяє знайти їй наукове обгрунтування. Інтенсивні розробки ведуться в цьому напрямку в рамках синергетики. Але, незважаючи на всі її успіхи, перехід від неживого до живого, сутність життя і розуму досі не розкриті.
Серед багатьох учених поширена думка, що розгадка таємниць пам’яті і свідомості прийде разом з революцією у фізиці, зокрема у квантовій механіці. На думку відомого англійського фізика Р. Пенроуза, ключем до розуміння природи свідомості може стати концепція, яка з’єднає квантову механіку і теорію відносності (Пенроуз Р., 2005). В даний час Р. Пенроуз є активним прихильником «квантової теорії свідомості». Вона була запропонована в 1993 р С. Хамероффом на базі голографічного моделі, в якій роль джерел когерентних хвиль виконують структури цитоскелету – мікротрубочки. Цікаво, що мікротрубочки є у більшості еукаріотичних клітин. Це неминуче приводить до висновку, що свідомість – загальний атрибут життя (Hameroff G. [et al.], 2002). Однак існують і інші гіпотези, які також використовують підходи квантової механіки (Macgregor R., 2006). Їх розгляд ми відкладемо до нової книги.

Посилання на основну публікацію