Місце людини в системі органічного світу

Надзвичайно складний оточуючий нас світ, і людина є його невід’ємною частиною. Наше тіло складається з тих же речовин, елементів, що і наша планета. Як і всі живі організми, тіло людини побудовано з клітин і міжклітинної речовини. Людина пов’язаний численними нитками спорідненості з живими організмами Землі.

У зовнішньому вигляді і внутрішню будову кожного з нас багато спільного, і це можна пояснити не інакше як спадкуванням подібних особливостей від наших близьких і далеких предків.

Ви вже знаєте, що в системі тваринного світу вчені відносять людини до типу Хордові, підтипу Хребетні, класу Ссавці, загону Примати, сімейству Гомініди, роду Людина, виду Людина розумна (Homo sapiens).

Це не випадково, так як особливості будови тіла людини вказують на його тісний зв’язок з тваринами. Розглянемо деякі з цих особливостей.

Людина представник хордових. Як у всіх хордових, у людини на ранніх стадіях розвитку обов’язково формується осьовий скелет – хорда, над нею розвивається нервова трубка, а під нею – первинна кишка.

Опорою тіла людини служить внутрішній скелет, по його пристрою людина близька до інших хребетним тваринам. Як і у них, наша центральна нервова система має трубчасту будову, представлена спинним і головним мозком і розташована ближче до спинної поверхні тіла. Кровоносна система замкнута, центральний орган кровообігу – серце. Дихальний апарат повідомляється із зовнішнім середовищем через глотку, порожнини носа і рота.

Подібність людини з ссавцями особливо велике. Це насамперед живородіння і вигодовування потомства молоком. Самки ссавців так само, як і жінки, довго – по кілька тижнів або навіть місяців – виношують плід в своєму тілі.

Тіло людини має постійну температуру, близьку до 37 ° С.

У будові тіла людини можна виділити цілий ряд ознак, характерних для представників класу ссавців. Це наявність грудобрюшной перепони – діафрагми, що бере участь в диханні і відокремлює грудну порожнину від черевної; семи шийних хребців; двох поколінь диференційованих зубів; оформлених губ і м’язистих щік; чотирьохкамерного серця; зовнішнього та внутрішнього вуха; шкіри, вкритої волосяним покривом; молочних залоз з сосками.

Людина, як представник загону приматів, має п’ятипалу кінцівку з дуже рухливими пальцями, забезпеченими плоскими нігтями. Великий палець верхньої кінцівки протиставлений всім іншим пальцях кисті.

Особливо багато спільного у людини з людиноподібними мавпами. Це і зовнішні особливості (пропорції тіла-короткий тулуб і довгі ноги; схожу будову верхньої губи, зовнішнього носа, вушної раковини; міміка), і схожість у внутрішній будові органів, мімічної мускулатури, покривів тіла, а також збіг ряду фізіологічних особливостей (біохімічний склад крові, білковий обмін, структура ДНК, білків і т. д.).

Рудименти і атавізми – важливий доказ спорідненості людини і тварин.

Рудименти – це органи, які колись активно функціонували у наших предків, а зараз втратили своє значення. Вони закладаються під час ембріогенезу, але повністю не розвиваються. До рудиментів відносяться куприкові хребці і м’язи, вушні м’язи, волосяний покрив на тілі, шийні ребра та ін.

Іноді народжуються люди з явними ознаками, характерними для тварин. Так, зрідка спостерігаються випадки народження людей з хвостом чи сильним оволосінням всього тіла і навіть особи. Поява таких ознак називається атавізмом.

Все це вказує на безсумнівну спорідненість людини і тварин.

Зрозуміло, – і це очевидно – між людиною і тваринами є й принципові відмінності. Людський мозок влаштований складніше, і розумові здібності людини незрівнянно вище, ніж у тварин. Людина має високорозвиненим свідомістю, членороздільною мовою, йому властиво прямоходіння. Є у людини й інші відмінності, особливі, властиві тільки йому риси будови. Про все це ви дізнаєтесь про наступному розділі книги.

Посилання на основну публікацію