Механізм видиху і вдиху

Завдяки ритмічному скороченню діафрагми та інших дихальних м’язів у відповідь на імпульси з дихального центру довгастого мозку грудна клітка то збільшується в об’ємі (при вдиху), то зменшується (при видиху). У процесі розширення грудної клітини легені розширюються, тиск у них знижується і стає нижче атмосферного на 3 – 4 мм рт. ст. Повітря через дихальні шляхи спрямовується в легені. Так відбувається вдих. Видих здійснюється при розслабленні дихальних м’язів. Піднесена і розширена при вдиху грудна клітка в силу своєї важкості опускається. Розтягнуті легкі, завдяки своїй еластичності, стискаються, зменшуються в об’ємі. При цьому тиск у них різко зростає і повітря виходить з легенів. Так відбувається видих. При глибокому вдиху скорочуються не тільки дихальні м’язи, а й інші, допоміжні. При кашлі, чханні задіяні м’язи черевного преса, діафрагма різко піднімається, а грудна клітка опускається.

При спокійному диханні людина вдихає і видихає 500 см3 повітря. Ця кількість повітря називають дихальним об’ємом. Якщо зробити додатковий глибокий вдих, то в легені надійде ще 1500 см3 повітря, який називають резервним об’ємом вдиху. Після спокійного видиху людина може видихнути ще 1500 см3 повітря – резервного обсягу видиху. Кількість повітря (3500 см3), що складається з дихального об’єму (500 см3), резервного обсягу вдиху (1500 см3), резервного об’єму видиху (1500 см3), отримало назву життєвої ємності легень. У тренованих, фізично розвинених людей життєва ємність легенів може досягати 7000 – 7500 см3. У жінок життєва ємність менша, ніж у чоловіків.

Після того як людина видихне 500 см3 (дихальний об’єм), а потім ще зробить глибокий видих (1500 см3), в його легенях все ще залишається приблизно 1200 см3 залишкового об’єму повітря, який видалити практично неможливо. Тому легенева тканина у воді не тоне.

Протягом 1 хв. людина вдихає і видихає 5-8 л повітря. Це хвилинний об’єм дихання, який при інтенсивному фізичному навантаженні може досягати 80-120 л/хв.

З 500 см3 вдихуваного повітря тільки 360 см3 проходять в альвеоли і віддають кисень у кров. Решта 140 см3 залишаються в повітроносних шляхах та в газообміні не беруть участь. Тому повітроносні шляхи називають “мертвим простором”.

Посилання на основну публікацію