Методологія клінічного діагнозу

Діагностична гіпотеза, визначення, її властивості, перевірка гіпотез
Провівши огляд і повне клінічне та інструментальне обстеження, лікар замислюється, яким чином отримана інформація може бути перероблена для досягнення головної мети – визначення клінічного діагнозу. Для досягнення даної мети застосовуються різні методики. Один із способів менш складний у застосуванні, але ступінь його ефективності також невелика. При цьому при обстеженні хворого виділяються різноманітні симптоми, діагноз встановлюється при порівнянні отриманої картини захворювання у хворого з класичною картиною передбачуваного захворювання. Таким чином виробляють послідовні порівняння до тих пір, поки діагноз не буде зрозумілий: симптоми, які виявляються у хворого, повинні скластися в картину захворювання. Великі труднощі в постановці діагнозу викликає патоморфоз захворювання, т. Е. Поява варіантів перебігу хвороби, відмінних від класичних. Крім того, даний спосіб не дозволяє провести комплексну оцінку стану хворого з урахуванням супутніх, фонових захворювань, ускладнень, розглянути захворювання не як стаціонарне явище, а як процес у розвитку.
Інший варіант обробки інформації проводиться з використанням принципів індукції. При цьому на підставі яскравих, специфічних, типових для певного захворювання симптомів роблять припущення про діагноз. Виходячи з класичної картини захворювання і симптомів, що зустрічаються в її рамках, починають пошук подібних симптомів у картині захворювання обстежуваного хворого. Припущення, що виникає в процесі діагностики, називається гіпотезою. Висуваючи певну гіпотезу, лікар шукає її підтверджень, і якщо їх недостатньо для перетворення гіпотези в твердження, то дана гіпотеза відкидається. Після цього висувається нова гіпотеза, і пошук здійснюється заново. Необхідно пам’ятати, що гіпотеза, хоча і заснована на об’єктивних даних, отриманих при клінічному дослідженні, все ж є припущенням, і не слід надавати їй таке ж значення, як перевіреним фактам. Крім того, висунення гіпотези повинні передувати клінічне обстеження та отримання достовірних фактів. Після цього етапу гіпотеза повинна бути перевірена шляхом аналізу відомих фактів. Наприклад, припущення про цироз печінки, що виникло на підставі розширених вен передньої черевної стінки і збільшення обсягу живота, має бути підтверджено. Для цього необхідно визначити факт і характер ураження печінки. Використовуються дані анамнезу, пальпації, перкусії, лабораторних методів дослідження. Якщо цих даних достатньо і наявність цирозу печінки вважається встановленим, визначають наявність можливих ускладнень, ступінь недостатності органу та ін. На підставі основного симптому жовтяниці, свербежу та диспептичних скарг можна припустити наявність гепатиту. Наявність вірусного гепатиту передбачає виявлення його маркерів, визначення позитивних осадових проб, виявлення печінковихтрансаміназ та інших характерних змін. Відсутність типових змін відкидає припущення про вірусному гепатиті. Висувається нове припущення і виробляються дослідження до тих пір, поки гіпотеза не підтвердиться.

...
ПОДІЛИТИСЯ: