Методи дослідження у фізіології

Методи дослідження у фізіології, поняття про функції, фізіологічної та фунціональних системах організму
Нормальна фізіологія – біологічна дисципліна, що вивчає:
1) функції цілісного організму і окремих фізіологічних систем (наприклад, серцево-судинної, дихальної);
2) функції окремих клітин і клітинних структур, що входять до складу органів і тканин (наприклад, роль міоцитів і міофібрил в механізмі м’язового скорочення);
3) взаємодія між окремими органами окремих фізіологічних систем (наприклад, утворення еритроцитів в червоному кістковому мозку);
4) регуляцію діяльності внутрішніх органів і фізіологічних систем організму (наприклад, нервові і гуморальні).
Фізіологія є експериментальною наукою. У ній виділяють два методи дослідження – досвід і спостереження. Спостереження – вивчення поведінки тварини в певних умовах, як правило, протягом тривалого проміжку часу. Це дає можливість описати будь-яку функцію організму, але ускладнює пояснення механізмів її виникнення. Досвід буває гострим і хронічним. Гострий досвід проводиться тільки на короткий момент і тварина знаходиться в стані наркозу. Через великих крововтрат практично відсутня об’єктивність. Хронічний експеримент був вперше введений І. П. Павловим, який запропонував оперувати тварин (наприклад, накладення фістули на шлунок собаки).
Великий розділ науки відведений вивчення функціональних і фізіологічних систем.
Фізіологічна система – це постійна сукупність різних органів, об’єднаних якою-небудь загальною функцією. Утворення таких комплексів в організмі залежить від трьох чинників:
1) обміну речовин;
2) обміну енергії;
3) обміну інформацією.
Функціональна система – тимчасова сукупність органів, які належать різним анатомічним і фізіологічним структурам, але забезпечують виконання особливих форм фізіологічної діяльності та певних функцій. Вона має низку властивостей, таких як:
1) саморегуляція;
2) динамічність (розпадається тільки після досягнення бажаного результату);
3) наявність зворотного зв’язку.
Завдяки присутності в організмі таких систем він може працювати як єдине ціле.
Особливе місце в нормальної фізіології приділяється гомеостазу.
Гомеостаз – сукупність біологічних реакцій, що забезпечують постійність внутрішнього середовища організму. Він являє собою рідку середу, яку складають кров, лімфа, цереброспінальна рідина, тканинна рідина. Їх середні показники підтримують фізіологічну норму (наприклад, pH крові, величину артеріального тиску, кількість гемоглобіну і т. Д.).
Отже, нормальна фізіологія – це наука, що визначає життєво важливі параметри організму, які широко використовуються в медичній практиці.

ПОДІЛИТИСЯ: