Критерії розвитку квіткових рослин

Як уже сказано вище, в Україні найчастіше користуються так званими філогенетичними системами, які по суті краще називати еволюційними (в англомовній літературі такі системи відносяться до «ортодоксальним» класифікаціями).

Такі системи створюються на основі порівняння морфологічних особливостей аналізованих груп і оцінки – архаїчності або просунутості, з’ясованих особливостей. Для оцінки примітивності або просунутості (ступеня спеціалізації) того чи іншого таксона зазвичай використовують так звані еволюційно-морфологічні ряди, побудовані відповідно до критеріїв еволюційної просунутості. Ці критерії визначають на основі аналізу загальних еволюційних тенденцій розвитку всієї групи.

Вони, як вважають, показують головний напрямок еволюційних змін окремих органів або морфологічних структур в розглянутій групі рослин. Початкові члени кожного еволюційного ряду систематично оцінюють як щодо примітивні, а кінцеві – як еволюційно просунуті. Аналіз окремих таксонів на примітивність і просунутість ознак дозволяє певною мірою оцінити їх стан в системі.

Особливо це стосується найбільш примітивних порядків обох класів, які виявляють велику схожість між собою і, ймовірно, найбільш близькі до передбачуваних предкам квіткових. Незважаючи на це, представники дводольних і однодольних зазвичай без особливих зусиль розрізняються за комплексом ознак.

Обидва класи квіткових рослин мають, мабуть, спільне походження, проте їх безпосередні шляхи спільних предків, очевидно, повністю вимерли. З нині існуючих квіткових риси обох класів несуть представники порядку німфейних (Nymphaeales), однак висока спеціалізація цих водних рослин не дозволяє розглядати їх в якості безпосереднього сполучна ланка між дводольними і однодольними.

...
ПОДІЛИТИСЯ: