Індивідуальний розвиток організмів (онтогенез)

Онтогенез (<грец. Ontos істота + genesis розвиток) – індивідуальний розвиток особини від зародження (запліднення яйцеклітини, відділення органа вегетативного розмноження або поділу материнської одноклітинної особини) до кінця життя (смерті або нового поділу особини). В ході онтогенезу відбувається ріст організму, спеціалізація різних груп клітин за функціями, формується взаємодія його структур.

Процес утворення цілого організму з єдиної клітини – зиготи – не перестає дивувати і спантеличувати вчених. Зигота містить тільки спадкові задатки – гени, вона не володіє характерними ознаками і властивостями цілого організму. Яким чином вона реалізує спадкову інформацію і розвивається в складний багатофункціональний організм, що з безлічі різновидів тканин і органів? З’ясування механізму цього розвитку – одна з найскладніших проблем сучасної біології.

Вивченням зародкового розвитку займається ембріологія (<грец. Embryon зародок). Ще в IV в. до Р.Х. Гіппократ і Аристотель вивчали розвиток зародків тварин (в основному, курей). Значні успіхи були досягнуті У. Гарвеем («Дослідження про зародження тварин», 1651) і К. Ф. Вольфом («Теорія зародження», 1759 г.). Ідеї Вольфа були розвинені академіком Петербурзької академії наук К. М. Бером. У 1828 р він виклав вчення про основоположні структурах ембріона – зародкових листках. Карл Бер довів, що у всіх хребетних єдиний план закладки тканин і органів, чітко проявляється на початкових стадіях формування. Тому в період раннього ембріонального розвитку все хребетні дуже схожі (закон зародкової схожості). Ознаки класу, роду, виду і, нарешті, конкретної особини послідовно проявляються в їх будові в процесі подальшого зростання. Дослідження зародкових листків продовжив А. О. Ковалевський. Він виявив ектодермальние, ентодермальні і мезодермальниє листки (шари) у всіх груп хордових. Істотний внесок у розвиток ембріології вніс І. І. Мечников.

Початковий період онтогенезу, який закінчується виходом організму з яйцевих або зародкових оболонок, називають ембріогенезу. Наступний період, що триває до статевої зрілості, носить назву постембріогенеза, дорепродуктів-ного або ювенільного (<лат. Juvenilis юний) періоду. Стадія дорослої особини включає репродуктивний (період розмноження) і пострепродуктивном періоди. Якщо на ювенильном етапі триває ріст і розвиток, то на репродуктивній стадії організм являє собою вже стійку систему; пострепродуктивном період завершується старінням і смертю.

Посилання на основну публікацію