Імуноцитохімії

Ближче до кінця XX в. цитохімія перейшла на новий якісний рівень. Стало успішно розвиватися новий напрямок цитохімії – імуноцитохімії, яка в даний час є одним з найбільш передових методів клітинної біології. Для цього методу застосовуються люмінесцентні мікроскопи та барвники флюорохромами.
При використанні для імуноцитохімії флюорохромами хімічним шляхом «зшивають» (кон’югують) з антитілами. Антитіла мають специфічність до певного білку, який служить антигеном, і взаємодіють ні з будь-якими клітинними структурами, а тільки з тими ділянками клітин, де знаходиться досліджуваний білок. Таким чином, за допомогою методу цитохімії можна вивчати, які специфічні білки локалізовані в тих чи інших клітинних структурах.
Антитіла, що використовуються в імуноцитохімії, можуть бути марковані, крім люмінесцентних барвників, ферментами або електронно-щільними частинками. У такій модифікації методу виявлення специфічних білків здійснюється за допомогою електронного мікроскопа.
За допомогою методу імуноцитохімії вивчені склад і розташування елементів цитоскелету клітин рослин і тварин, характерні особливості цитоскелету пухлинних клітин. За допомогою цього методу навчилися виявляти індивідуальність хромосом людини, що необхідно при вивченні розвитку патологій, а також у судовій медицині. Метод імуноцитохімії дозволив виявити на поверхні різноманітних клітин індивідуальні маркери, що полегшило розуміння багатьох патологічних процесів, дозволило з’ясувати, які клітинні типи є відправною точкою в розвитку ряду хвороб. Наприклад, показана роль макрофагів і гладких клітин кровоносних судин у розвитку атеросклерозу.

Посилання на основну публікацію