✅Етапи історії генетики

1901 рік  – Г. де Фриз запропонував першу мутаційну теорію.

1903 рік – У. Саттон (1876-1916) і Т. Бовері (1862-1915) висунули хромосомну гіпотезу, «пов’язуючи» Менделя фактори спадковості з хромосомами.

1906 р. – У. Бетсон (1861-1926) запропонував термін «генетика».

1907 – У. Бетсон описав варіанти взаємодії генів («спадкових чинників») і вводить поняття «компліментарність», «епістаз», «неповне домінування». Ним же раніше (1902 р.) були введені терміни:

  • «гомозигота»;
  • «гетерозигота».

1908 – р. Нільсон-Еле (1873-1949) пояснив і ввів поняття «полімерія», що позначає найважливіше явище в генетиці кількісних ознак.
Г. Харді (1877-1947) і В. Вайнберг (1862-1937) запропонували формулу розподілу генів у популяції, відому згодом як закон Харді – Вайнберга – ключовий закон генетики популяцій.

1909 – В. Іоганнсен (1857-1927) сформулював ряд принципових положень генетики і ввів основні терміни: «ген», «генотип», «фенотип», «аллель». В. Волтерек ввів поняття «норма реакції», що характеризує можливий спектр прояву гена.

1910 – Л. Платі (1862-1937) розробив уявлення про множину дії генів і ввів поняття «плейотропія».

1912 – Т. Морган (1866-1945) запропонував теорію хромосомної локалізації генів. До середини 1920-х років Т. Морган і представники його школи – А. Стертевантом (1891-1970), К. Бріджес (1889-1938), р. Меллер (1890-1967) сформулювали свій варіант теорії гена. Проблема гена стала центральною проблемою генетики.

1920 р. – Г. Вінклер ввів термін «геном». Надалі розробка цього поняття стала новим етапом у розвитку генетики.

М. І. Вавілов (1887-1943) сформулював закон гомологічних рядів спадкової мінливості.

1921 – Л. Н. Делоне (1891-1969) запропонував термін «каріотип» для позначення сукупності хромосом організму. Запропонований раніше С. Г. Навашиним (1857-1930) термін «ідіограмма» надалі став застосовуватися для стандартизованих кариотипов.

1926 – Н. В. Тимофєєв-Ресовський (1900-1981) розробив проблему впливу генотипу на прояв ознаки і сформулював поняття «пенетрантность» і «екпрессівность».

1927 – р. Меллер отримує мутації штучним шляхом під дією радіоактивного опромінення. За докази мутаційного ефекту радіації він отримав Нобелівську премію 1946

1929 – Серебровський (1892-1948) вперше продемонстрував складну природу гена і показав, що ген не є одиницею мутації. Він же сформулював поняття «генофонд».

1930-1931 рр. – Д. Д. Ромашов (1899-1963), Н. П. Дубінін (1907-1998), С. Райт (1889-1988), Р. Фішер (1890-1962), Дж. Холдейн (1860-1936) розробили теоретичні напрями популяційної генетики і висунули положення про дрейф генів.

1937 – Ф. Г. Добжанський (1900-1975) опублікував книгу «Генетика і походження видів», з якою веде відлік синтетична теорія еволюції.

1941 – Дж. Бідл (1903-1989) і Е. Тейтум (1909-1975) формулюють фундаментальне положення: «один ген – один фермент» (Нобелівська премія 1958).

1944 – О. Евері (1877-1955), К. Мак-Леод (1909-1972), М. Мак-Карті довели генетичну роль ДНК в експериментах з трансформації мікроорганізмів. Це відкриття символізувало початок нового етапу – народження молекулярної генетики.

1946 – Дж. Ледербергом, Е. Тейтум, М. Дельбрюк (1906-1981) описали генетичну рекомбінацію у бактерій і вірусів.

1947 – Б. Мак-Клінток (1902-1992) вперше описав мігруючі генетичні елементи (це видатне відкриття було відзначено Нобелівською премією тільки в 1983 р).

1950 – Е. Чаргафф показав відповідність пуринових і піримідинових нуклеотидів в молекулі ДНК (правило Чаргаффа) і її видову специфічність.

1951 – Дж. Ледербергом зі співробітниками відкрив явище трансдукції, надалі відіграло ключову роль у становленні генної інженерії.

1952 – А. Херші (1908-1997) і М. Чейз показали визначальну роль дезоксирибонуклеїнової кислоти в вірусної інфекції, що стало остаточним підтвердженням генетичного значення ДНК.

1953 – Дж. Уотсон і Ф. Крик запропонували структурну модель ДНК. Ця дата вважається початком ери сучасної біології.

1955 – С. Очоа (1905-1993) виділив фермент РНК-полімеразу і вперше здійснив синтез РНК in vitro.

1956 – А. Корнберг виділив фермент ДНК-полімеразу та здійснив процес реплікації ДНК в лабораторних умовах.

1957 – М. Мезельсон і Ф. Сталь довели напівконсервативний механізм реплікації ДНК. У лабораторії М. Хогланда відкрили т-РНК.

1958 – Ф. Крик сформулював «центральну догму молекулярної біології».

1960 – М. Ніренберг, Дж. Маттей, Г. Корану почали дослідження по розшифровці генетичного коду. Робота (за участю декількох дослідницьких груп) була завершена в 1966 р Складання кодового словника стало одним з найбільших досягнень науки за всю історію людства.

1961 – Ф. Жакоб і Ж. Моно (1910-1976) сформулювали теорію оперона – теорію генетичної регуляції синтезу білка у бактерій.

1962 – Дж. Гердон вперше отримав клонованих хребетних тварин.

1965 р. – Р. Холлі (1922-1993) розкрив структуру т-РНК.

1969 – р. Корану вперше синтезував ген в лабораторних умовах.

1970 – р. Тьомін (1934-1994) і Д. Балтімор відкрили явище зворотної транскрипції.

1972 – П. Берг отримав першу рекомбинантную молекулу ДНК. Ця дата вважається датою народження генної інженерії.

1974 – Р. Корнберг, А. Олінс, Д. Олінс сформулювали теорію нуклеосомної організації хроматину.

1975 – За ініціативою групи вчених на чолі з П. Бергом («комітет Берга») в Асіломаре (США) проведена Міжнародна конференція з етичних проблем генної інженерії, на якій проголошений тимчасовий мораторій на ряд досліджень. Мораторій не зупинив робіт з генної інженерії, і в наступні роки ця область активно розвивалася, зародився новий напрям – біотехнологія.

1976 – Д. Бішоп і Г. Вармус розкрили природу онкогена (Нобелівська премія 1989 р.).

1977 – У. Гілберт, А. Максам, Ф. Сенджер розробили методи секвенування (визначення послідовності нуклеотидів нуклеїнових кислот).
Р. Робертс і Ф. Шарп показали мозаїчну (інтрон-Екзонно) структуру гена еукаріот (Нобелівська премія 1993 р.).

1978 – Здійснено перенесення еукаріотичного гена (інсуліну) в бактеріальну клітину, де на ньому синтезований білок.

1981 – Отримано перші трансгенні тварини (миші). Визначена повна нуклеотидних послідовність мітохондріального геному людини.

1982 – Показано, що РНК може мати каталітичними властивостями, як і білок. Цей факт надалі висунув РНК на роль «першомолекули» в теоріях походження життя.

1985 – Проведено клонування і секвенування ДНК, виділеної зі стародавньої єгипетської мумії.

1988 – З ініціативи генетиків США створений міжнародний проєкт «Геном людини».

1990 – В. Андерсен вперше справив введення нового гена в організм людини.

1995 – Розшифровано перший бактеріальний геном. Становлення геноміки як самостійного розділу генетики.

1997 – Я. Вільмут здійснив перший успішний досвід з клонування ссавців (вівця Доллі).

1998 – секвенований геном першого представника еукаріот – нематоди Caenorhabditis elegans.

2000 – Робота з секвенування геному людини завершена.

Генетика все більш входить у повсякденне життя людей, багато в чому визначаючи майбутнє людства. Все більш інтенсивно проводяться дослідження геномау людини.

Можна не сумніватися, що експерименти по «конструювання людини» будуть продовжені, попри будь-які заборони. Все частіше обговорюються у пресі питання клонування людини, вплив на його генотип, небезпека модифікованих продуктів…

Як усе це позначиться на долі людства, передбачити неможливо.

Посилання на основну публікацію