Екологія

У якомусь сенсі наука екологія така ж давня, як людина. Люди завжди залежали від навколишнього світу, від споживаних ними тварин і рослин. Їм потрібно було знати, на яких тварин полювати, які рослини збирати і вирощувати. Але самостійної наукової дисципліною екологія стала тільки наприкінці XIX століття, коли деякі вчені усвідомили, що те, чим вони займаються, насправді екологія (а не сумнівна гілка фізіології), і почали називати себе екологами.

Перше і, можливо, саме коротке визначення екології дав Чарлз Елтон. Він назвав її науковим природознавством. Якщо під словом «наукове» увазі науковий підхід, то він правий, адже екологи дійсно підходять до навколишнього світу з наукової точки зору. Однак, хоча природознавство і є важливою частиною екології, ці два терміни зовсім не синоніми. Можна сказати, що оволодіння основами природознавства є необхідною, але не достатньою умовою для того, щоб стати екологом. Екологія як наука ставить метою знаходження спільних правил в різноманітності природи і пошук пояснень цих правил. Екологи захоплюються деталями, але намагаються за приватним не упустити спільного.

Основний принцип екології – плюралізм. У міру розвитку екології як науки стало ясно, що не існує чітких і універсальних відповідей на багато поставлені нею питання. На екологічні процеси діють різні фактори, які переплітаються один з одним та ще й варіюються в просторі і в часі. Екологія, на відміну від інших природничих наук, має й історичний аспект. Наприклад, багато спільноти помірного поясу досі переживають наслідки льодовикового періоду. Для того щоб зрозуміти світ природи, нам слід взяти до уваги різні способи його пояснення і розглянути його з різних точок зору.

Люди роблять на навколишнє середовище все більший і більший вплив, і, для того щоб не тільки знайти гідне майбутнє, а й просто вижити, нам доведеться серйозно задуматися над питаннями екології.

Посилання на основну публікацію