Дисбіоз (дисбактеріоз)

Дисбіоз (дисбактеріоз) – якісне і кількісне зміна складу нормальної мікрофлори макроорганізму.

Внаслідок загального характеру порушень обмінних процесів при дисбактеріозі він відіграє певну роль у розвитку:
• онкологічних захворювань,
• гіпертонічної хвороби,
• сечокам’яної хвороби,
• атеросклерозу,
• порушень згортання крові.

Водночас дисбактеріоз може бути яскраво виражений клінічно у вигляді порушень діяльності дихальної системи (бронхіти і бронхіоліти, хронічні захворювання легенів) і шлунково-кишкових тракту (діарея, неспецифічний коліт, синдром малої сорбції), хоча може протікати і без виражених клінічних проявів.

Діагноз дисбактеріозу встановлюється повторним (з інтервалом в 5-7 днів) бактеріологічним дослідженням матеріалу, взятого з того чи іншого біотопу. При цьому кількісна оцінка результатів визначення видів і варіантів, які виявляються мікроорганізмів, що входять до складу обстежуваного біоценозу, є обов’язковою.

Наявність дисбіозу визначається змінами складу нормальної мікрофлори, а його вираженість – ступенем цих змін.

Показниками дисбактеріозу є наступні положення:
• зниження загальної кількості бактерій, представників нормальної мікрофлори або їх окремих представників;
• збільшення числа рідко зустрічаються в нормі мікроорганізмів або поява не властивих даному біотопу видів;
• поява змінених варіантів мікроорганізмів – представників нормальної мікрофлори (зміна біохімічних властивостей штамів цих мікроорганізмів та / або придбання ними деяких факторів вірулентності);
• ослаблення антагоністичної активності мікроорганізмів, що входять до складу нормальної мікрофлори.

Посилання на основну публікацію