Дарвінізм і його основні положення

Рушійні сили еволюції видів організмів у природі розкрив англійський вчений Чарльз Роберт Дарвін (рис. 123). Головна його праця – «Походження видів», вперше опублікований в 1859 р, став підсумком багаторічної роботи з вивчення та осмислення фактів, зібраних самим Дарвіном та іншими вченими. Викладене в цій книзі еволюційне вчення, назване згодом дарвінізмом, справило корінний переворот у поглядах на живу природу, розділивши всю історію біології на додарвиновский і последарвіновскій періоди.

Передумови створення вчення. У першій половині XIX ст. в науці були зроблені великі відкриття, підготувавши базу для створення Дарвіном еволюційного вчення. Так, геолог Чарльз Лаєлл, вивчаючи історію Землі, довів, що поверхня нашої планети постійно змінюється під впливом різних природних причин – землетрусів, вивержень вулканів, дій вітру і дощу. Ембріолог Карл Бер відкрив схожість зародків хребетних тварин на ранніх стадіях розвитку і сформулював закон зародкової схожості. В цитології було відкрито клітинну будову організмів і була сформульована клітинна теорія, яка доводить спорідненість організмів.

Величезний вплив на Дарвіна зробило його кругосвітню подорож як натураліста на кораблі «Бігль». Під час подорожі Дарвін зібрав колекції мінералів, тварин, гербарії рослин, зробив щоденникові записи й замальовки.

Особливо вразили Дарвіна тварини на островах архіпелагу Галапагосського, розташованого в Тихому океані (рис. 124,125). Там він виявив 13 видів галапагосских в’юрків – птахів, поширених тільки на цих островах і не зустрічаються на материку. Причому на різних островах архіпелагу Дарвін описав різні види в’юрків, що відрізняються величиною тіла і формою дзьоба (рис. 126).

Чому виникло таке розмаїття в’юрків? Дарвін припустив, що спільним предком всіх птахів був материковий вид в’юрків, від якого в процесі еволюції шляхом змін і пристосувань до харчування різною їжею поступово утворилися спочатку підвиди, а потім і різні види. Причому головною умовою видоутворення стала ізоляція островів архіпелагу один від одного. Таким чином, Дарвін прийшов до висновку про вплив умов середовища на розбіжність ознак у організмів і видоутворення.

Вчення про штучному відборі. Після повернення з подорожі Дарвін для обгрунтування своїх еволюційних поглядів звернувся до досвіду розведення домашніх тварин і культурних рослин. В Англії до того часу були виведені численні породи собак, голубів, курей і сорти капусти, яблунь і груш. Дарвін довів, що всі вони мають диких предків. Наприклад, всі сорти капусти походять від одного дикого виду, а породи домашніх собак – від вовка і шакала (рис. 127). Сорти і породи отримані в результаті штучного відбору – творчої цілеспрямованої діяльності людини по створенню культурних форм організмів.

Матеріалом для штучного відбору служить спадкова мінливість організмів. Дарвін назвав таку мінливість невизначеною або індивідуальної, т. К. Вона властива окремим особинам організмів і виникає раптово. Природа поставляє спадкові зміни, а людина відбирає серед них корисні для себе, зберігає і розмножує окремих особин тварин і рослин, виводить нові породи і сорти.

Штучний добір служить основною рушійною силою для створення культурних форм організмів. Він характеризується масової отбраковкой людиною непридатних особин, що не володіють потрібними йому ознаками. Це наштовхнуло Дарвіна на думку про існування в природі аналогічних факторів. Встановивши причини еволюції культурних форм організмів, він перейшов до вирішення основного завдання – з’ясування рушійних сил еволюції, що діють в природі.

Вчення про природний добір. Дарвін звернув увагу на той факт, що в дикій природі особини різних видів організмів так само, як і культурні форми, володіють широкою індивідуальною мінливістю. Ці зміни можуть бути байдужими, корисними або шкідливими для окремих організмів. Виникає питання: чи всі особини в цьому процесі виживають і залишають потомство? Якщо ні, то як здійснюється відбраковування особин з шкідливими ознаками і зберігаються особини з корисними? Для пошуку відповіді на це питання Дарвін проаналізував темпи розмноження окремих видів і з’ясував, що в природі багато з них дуже плідні (рис. 128).

Таким чином, як міркував Дарвін, в природі існує надмірна чисельність потомства. У той же час число дорослих особин тих чи інших видів залишається відносно постійним. Причина цього в тому, що більша частина потомства гине, не доживши до дорослого стану. Загибель відбувається в результаті конкуренції особин за їжу, світло, вологу, а також з причини нападів хижаків і паразитів. Невідповідність між прагненням організмів до надлишкового розмноження обмеженістю природних ресурсів, призвело Дарвіна до першого важливого висновку про існування в природі якогось механізму, що знищує частину особин. Він назвав його боротьбою за існування. Цей термін слід розуміти в широкому сенсі як всі форми взаємин між організмами і неживою природою, що визначають їх здатність до виживання і залишення потомства.

Зіставивши факти мінливості ознак у особин і боротьби за існування, Дарвін зробив другий важливий висновок: у природі відбувається виборче знищення одних особин, виживання і переважне розмноження інших. Процес збереження одних особин за рахунок загибелі інших він назвав природним відбором (виживанням найбільш пристосованих). Цей термін Дарвін використовував за аналогією зі штучним відбором. Природний відбір спрямований на збереження особин з корисними для виживання ознаками. Ці корисні ознаки передаються в поколіннях організмів завдяки спадковості. Таким чином, матеріалом для дії природного відбору служить спадкова мінливість, а механізмом його дії в природі – різні форми боротьби за існування. Спадкову мінливість, боротьбу за існування і природний відбір Дарвін назвав основними рушійними силами еволюції видів у природі.

Результати природного відбору. До чого призводить природний відбір? По-перше, в результаті природного відбору у організмів виникають пристосування, що забезпечують їм виживання в даних умовах середовища. Так, формування довгої шиї у жирафа, згідно з поглядами Дарвіна, пояснюється переважним виживанням в умовах африканських саван тільки тих особин, які могли забезпечити себе їжею. Той же факт Ламарк пояснював прагненням жирафа до витягування шиї, т. Е. Вправою органу (рис. 129).

По-друге природний відбір призводить до появи нових видів. Воно відбувається в основному шляхом дивергенції (від лат. Діверго – відхиляти, відходжу), т. Е. Розбіжності ознак у організмів. Причому, чим ширше розмах мінливості ознак у організмів, тим більша ймовірність їх розбіжності у нащадків. Поступово в потомстві ухиляються відмінності накопичуються, що і призводить до появи нових видів (рис. 130).

Отже, дарвінізм визнає реальність існування видів у природі. Вид організму є основним етапом розвитку органічного світу, що виникли в результаті прояву рушійних сил еволюції – спадкової мінливості, боротьби за існування і природного відбору.

Посилання на основну публікацію