Чи потрібно лікувати лямбліоз?

Сьогодні, згідно з невтішним даними медичної статистики, в організованих дитячих колективах (дитячих садах і школах) рівень інфікованості кишковими лямбліями становить майже 100%. Відбувається це тому, що діти, по-перше, звикли сприймати навколишній світ на дотик, а потім тягнути брудні руки в рот. По-друге, лямблії в формі цист можуть зберігатися на всіх предметах побуту, в тому числі і на іграшках, дуже довго, і після потрапляння в кишечник циста перетворюється у вегетативну форму, що викликає ентерити і коліти. Потрапляючи в організм, циста лямблії втрачає свою зовнішню оболонку і впроваджується в епітелій слизової оболонки тонкого кишечника, найчастіше – в слизову дванадцятипалої кишки.

До чого призводить зараження лямбліями.

Саме цей невеликий одноклітинний організм стає причиною такого поширеної патології, як дискінезія жовчовивідних шляхів, яке при відсутності лікування може призвести до захворювань печінки і жовчного міхура. Крім того, обстеження на носійство лямблій слід пройти при виникненні важко протікають алергічних захворювань або раптово з’явилася непереносимості продуктів харчування (харчової алергії). При такій алергії спроби пошуку речовини, яке викликає індивідуальну непереносимість, часто виявляються безуспішними – захворювання протікає хвилеподібно, з частими загостреннями і спонтанними ремісіями.

Захворювання може проявлятися кишковими розладами, при яких пацієнти скаржаться на підвищене газоутворення, часту зміну проносу і запору, нудоту, тяжкість в правому підребер’ї або надчеревній ділянці. Продукти життєдіяльності цього одноклітинного організму швидко всмоктуються в кров і з її струмом розносяться по всьому організму. Саме тому в запальний процес втягуються органи травлення, імунна і нервова система.

До чого призводить зараження лямбліями

Необхідна програма обстеження.

Для виявлення вегетативних форм лямблій, які мешкають в тонкому кишечнику, слід проводити дослідження дуоденального вмісту або триразове дослідження калу (але тільки в теплому вигляді), тоді як цисти, що мешкають в товстому кишечнику, при хронічній інфекції зберігаються в випорожненнях дуже довго.

Навіть одноразовий негативний результат аналізу дуоденального вмісту на лямблії не дає підстави для виключення цього діагнозу – обов’язково повторне триразове виконання дослідження, при цьому особлива увага приділяється правильній транспортуванні отриманого біологічного матеріалу. В ідеалі дуоденальний вміст має досліджуватися відразу після отримання або зберігатися в термостаті при температурі 370 С.

При дослідженні калу матеріал потрібно доставляти в одну і ту ж лабораторія протягом трьох днів поспіль в теплому вигляді. До призначення такого аналізу бажано використання жовчогінних препаратів рослинного або хімічного походження – в цьому випадку шанс виявити вегетативні форми лямблій або цисти збільшується, сответственно, дослідження стають більш інформативними.

Для виявлення зараження будь-якими формами можна проводити імунологічне дослідження крові – в сироватці будуть виявлятися специфічні антитіла, а в клінічному аналізі крові може підвищуватися кількість еозинофільних лейкоцитів. Але виявлення антитіл свідчить тільки про те, що протягом життя пацієнт мав контакти з лямбліями – приймати такі результати до уваги слід тільки при негативному аналізі дуоденального вмісту і калу.

Необхідна програма обстеження.

Лікування лямбліозу – основні заходи і використовуються препарати.

Лікування лямбліозу – комбіноване, пацієнтам призначають спеціальні протимікробні препарати, які знищують збудника, а також призначають симптоматичні засоби, що усувають симптоми захворювання.

Обов’язкове дотримання дієти з достатньою кількістю вітамінів, білків і жирів рослинного походження з помірним обмеженням кількості простих вуглеводів, які самі по собі сприяють сенсибілізації організму. Харчування обов’язково повинно бути частим і дробовим, при необхідності під час кожного прийому їжі слід рекомендувати пацієнтам вживання жовчогінних препаратів і травних ферментів – таке лікування полегшує процес травлення.

Раціональні фізичні навантаження допомагають налагодити ефективний відтік жовчі. При заняттях лікувальною фізкультурою небажані стрибки і різкі рухи, які самі по собі можуть спровокувати спазм жовчовивідних шляхів, рекомендуються повільні вправи для поліпшення розтяжки, плавання. При лямбліозі слід виключати біг, тривалу їзду на велосипеді, підйом вантажів, будь-які види лижного спорту.

Дотримання правил особистої гігієни і одночасне профілактичне лікування всіх членів сім’ї, дезінфекція іграшок, посуду, меблів і предметів інтер’єру допоможе запобігти аутоінвазіі або перехресне зараження лямбліями від родичів – вилікуване захворювання не дає довічного імунітету, тому будь-яке попадання збудника в організм може ставати причиною розвитку лямбліозу. Рекомендується щоденна зміна білизни – як нижнього, так і постільної, обробка одягу парою (за допомогою праски, парогенератора або спеціальної пральної машини з функцією дезінфекції одягу).

Своєчасне звернення до лікаря – гастроентеролога або інфекціоніста, комплексне обстеження і призначене лікування призводять до повного одужання. Лікар обов’язково призначає протипаразитарні препарати – найчастіше трихопол (метронідазол) в дозуванні, яка відповідає віку, жовчогінні засоби, спазмолітики (но-шпу, папаверин), антигістамінні препарати. Тривалість лікування в кожному конкретному випадку визначає лікар, але обов’язковим критерієм ефективності лікування стають негативні аналізи калу і дуоденального вмісту, в яких не виявляються вегетативні форми і цисти лямблій.

...
ПОДІЛИТИСЯ: