Біологічний прогрес і регрес, ароморфоз, идиоадаптация, дегенерація

Основні напрямки еволюційного процесу. Аналіз проблеми прогресивної еволюції здійснив російський вчений О.М. Северцов.

Насамперед, А.Н. Северцов запропонував розрізняти біологічний прогрес і морфофизиологический прогрес.

Біологічний прогрес – це просто певний успіх тієї чи іншої групи живих організмів у життя: висока чисельність, велика видова різноманітність, широка область поширення.
Морфофизиологический прогрес – це поява якісно нових, складніших форм життя в присутності вже існуючих, цілком сформованих груп. Так, наприклад, багатоклітинні організми з’явилися у світі, населеному одноклітинними, а ссавці і птиці в світі, населеному рептиліями.
На думку О.М. Северцева біологічний прогрес може бути досягнутий трьома шляхами:
Ароморфози [11]. Придбання прогресивних особливостей будови, що виводять ту чи іншу групу організмів на якісно новий рівень Саме шляхом ароморфозов виникають великі таксономічні групи – пологи, сімейства, загони і т. д. Прикладами ароморфозов можуть служити виникнення фотосинтезу, виникнення порожнині тіла, многоклеточности, кровоносної та інших систем органів, і т. д.
Ідіоадаптації, приватні пристосування, що не носять принципового характеру, але дозволяють досягти успіху в певній, більш-менш вузькому середовищі. Приклади идиоадаптаций: форма і забарвлення тіла, пристосованість кінцівок комах і ссавців до життя в певному середовищі проживання і т. д.
Дегенерація, спрощення будови, перехід у більш просту середовище проживання, втрата вже існуючих пристосувань.

Прикладами дегенерацій можуть служити: втрата кишечника стрічковими хробаками, втрата стебла у ряски.
Поряд з біологічним прогресом використовується поняття біологічний регрес. Біологічним регресом називають скорочення чисельності, видового різноманіття, області поширення тієї чи іншої групи організмів.

Граничним випадком біологічного регресу є вимирання тієї чи іншої групи організмів.
Основні етапи еволюції рослинного і тваринного світу. Еволюція рослин. Перші живі організми виникли приблизно 3,5 млрд років тому. Вони, мабуть, харчувалися продуктами абіогенного походження і були гетеротрофами. Висока швидкість розмноження привела до виникнення конкуренції за їжу, а отже до дивергенції. Перевага отримали організми, здатні до автотрофного харчуванню – спочатку до хемосинтезу, а потім і до фотосинтезу. Близько 1 млрд років тому еукаріоти розділилися на кілька гілок, від частини яких виникли багатоклітинні рослини (зелені, бурі і червоні водорості), а так само гриби.

Основні умови та етапи еволюції рослин. У зв’язку з утворенням грунтового субстрату на суші рослини стали виходити на сушу. Першими були псилофіти. Від них виникла ціла група наземних рослин – мохів, плаунів, хвощів, папоротей, що розмножуються спорами. Від насінних папоротей відбулися голонасінні рослини. Розмноження насінням звільнило статевий процес у рослин від залежності від водного середовища. Еволюція йшла по шляху скорочення гаплоидного гаметофіту і переважання диплоїдного спорофіта.
У кам’яновугільному періоді палеозойської ери деревовидні папоротеподібні утворили кам’яновугільні лісу.

Після загального похолодання клімату панівною групою рослин стали голонасінні рослини. Потім починається розквіт покритонасінних квіткових рослин триває до цього дня.
Основні особливості еволюції рослинного світу.
– Перехід до переважання спорофіта над гаметофитом.
– Розвиток жіночого заростка на материнській рослині.
– Перехід від запліднення у воді до незавісімомому від водного середовища запиленню і запліднення.
– Розчленування тіла рослин на органи, розвиток провідної судинної системи, опорних і захисних тканин.
– Удосконалення органів розмноження і перехресного запилення у квіткових в зв’язку з еволюцією комах.
– Розвиток зародкового мішка для захисту ембріона від несприятливих впливів зовнішнього середовища.
– Виникнення різноманітних способів поширення насіння і плодів.
Еволюція тварин. Передбачається, що тварини відбулися або від загального стовбура еукаріот, або від одноклітинних водоростей, підтвердженням чого є існування евглени зеленої і вольвокса, здатних як до автотрофного, так і до гетеротрофного харчування.

Найбільш давніми тваринами були губки, кишковопорожнинні, черви, голкошкірі, трилобіти. Потім з’являються молюски. Пізніше починається розквіт риб, спочатку їх безщелепних предків, а потім і риб, що володіли щелепами. Від перших челюстноротих виникли Променепері і кістеперие риби. Кістеперие мали в плавниках опорні елементи, з яких пізніше розвинулися кінцівки наземних хребетних. З цієї групи риб виникли амфібії, а потім і інші класи хребетних.

Найбільш древні амфібії, що жили в девоні, – ихтиостеги. Розквіт амфібій стався в карбоні.
Від амфібій ведуть свій початок рептилії, що завоювали сушу завдяки появі механізму засмоктування повітря в легені, відмови від шкірного дихання, появи покривають тіло рогових лусок і оболонок яєць, що захищають ембріони від висихання та інших впливів середовища. Серед рептилій, імовірно, виділилася група динозаврів, що дала початок птахам.

Перші ссавці з’явилися в тріасовому періоді мезозойської ери. Основними прогресивними біологічними особливостями ссавців стали вигодовування дитинчат молоком, теплокровность, розвинена кора головного мозку.

Основні особливості еволюції тваринного світу. Еволюція тварин характеризується диференціацією клітин і тканин за будовою і функціями, спеціалізацією органів і систем органів.
Свобода переміщення і способи добування їжі (заковтування шматків) визначили вироблення складних механізмів поведінки. Зовнішнє середовище, коливання її чинників надавали менший вплив на тварин, ніж на рослини, т. к. у тварин розвивалися і удосконалювалися механізми внутрішньої саморегуляції організму.

Важливим етапом еволюційного розвитку тварин стало виникнення твердого скелета. У безхребетних сформувався зовнішній скелет, – голкошкірі, членистоногі, молюски; у хребетних з’явився внутрішній скелет. Переваги внутрішнього скелета полягають в тому, що, на відміну від наружнего скелета він не обмежує збільшення розмірів тіла.

Прогресивний розвиток нервової системи, стало основою для виникнення системи умовних рефлексів.
Еволюція тварин привела до розвитку групового адаптивного поведінки, що стало підставою для появи людини.

Посилання на основну публікацію