Безпека новітньої біотехнології

Новітня біотехнологія з моменту свого виникнення опинилася в центрі уваги громадськості. Ставлення до неї вкрай суперечливо. Поряд з захопленим очікуванням успіхів висловлювалися серйозні побоювання, що роботи в цій області можуть становити загрозу для людини і біосфери.

Перші побоювання виникли вже в 1971 р, коли почали використовуватися віруси, що індукують утворення пухлин у експериментальних тварин. Побоювалися, що ці віруси зможуть викликати рак у людини.

Першим об’єктом генної інженерії були мікроорганізми, головним чином – бактерія Escherichia coli, в природних умовах мешкає в шлунково-кишковому тракті людини, і виникли побоювання, що при недостатньо акуратному веденні досліджень змінені мікроорганізми можуть потрапити в навколишнє середовище, в організми людей, і це призведе до катастрофічних наслідків. Характерно, що ініціаторами дискусій були самі засновники нового напрямку. У липні 1974 одинадцять провідних молекулярних біологів на чолі з батьком генної інженерії американцем Полем Бергом, який створив першу рекомбинантную молекулу ДНК, звернулися з листом в “Science”, де запропонували відмовитися від експериментів з рекомбінантними ДНК до проведення міжнародної конференції.

Цікаво відзначити, що фахівці в області традиційної біотехнології та мікробіологи не бачили тут принципово нової проблеми. Мікробіологи не могли зрозуміти, як це з сучасної лабораторії з навченим персоналом щось може потрапити в навколишнє середовище. Адже і серед звичайних мікробів багато дуже серйозних патогенів (хвороботворних мікроогранізмов), здатних наробити чимало лиха. Так, медичний мікробіолог Е. С. Андерсон з Англії під час телевізійної дискусії з Бергом зауважив, що замість того, щоб вводити спеціальні правила регуляції, треба просто провести “технічне перенавчання середнього молекулярного біолога, від чиїх маніпуляцій з бактеріями холоне кров у жилах кожного, хто знайомий з роботою з патогенами “(цит. за [1, с.176]). Його підтримав інший видатний мікробіолог – Дж. Перт, який підкреслив, що йому доводилося працювати з мікроорганізмами, небезпечними настільки, що одна бактерія могла викликати смерть. Деякі скептики взагалі вважали, що звернення Берга і його колег було рекламним трюком, покликаним привернути широку увагу до себе і свого дітища – генної інженерії. Якщо це так, то треба визнати, що трюк вдався, наступив незабаром біотехнологічний бум зробив молекулярних біологів багатими і знаменитими.

Дискусії розгорялися, і в 1975 році в Асіломаре (США) відбулася знаменита конференція, присвячена цьому питанню. На конференції, де зібралися в основному молекулярні біологи, був оголошений мораторій на роботи в галузі генної інженерії. Він дотримувався в США протягом 16 місяців. У цей час деякі американські вчені вели роботи у Європі. Зрештою наукове співтовариство прийшло до висновку, що експерименти в галузі новітньої біотехнології не більше небезпечні, ніж аналогічні роботи в інших галузях, але, як і скрізь, необхідний суворий контроль за дотриманням заходів безпеки. У 1976 році в США були прийняті перші правила, що регламентують роботи з рекомбінантними мікроорганізмами, в них заборонялося випускати їх за стіни лабораторії. В кінці 70-х років у більшості країн було розроблено відповідне законодавство. Поступово правила регуляції коректувалися в бік пом’якшення жорсткості вимог.

Двадцять років інтенсивних робіт з новітньої біотехнології підтвердили їх безпеку. Вчені дійшли висновку [[79]], що сильні патогени створити за допомогою генетичних маніпуляцій досить складно, так як вони повинні володіти цілим набором необхідних ознак, і випадкове їх створення виключено; штам E. coli, використовуваний молекулярними біологами усього світу, давно пристосувався до комфортних умов культивування в лабораторії при суворому контролі всіх параметрів і, як показали дослідження, не здатний прижитися в навколишньому середовищі або організмі людини; ще більшу безпеку гарантує використання для генетичних маніпуляцій спеціально створених штамів мікроорганізмів, яким необхідно для життя яку-небудь речовину, відсутнє в організмі людини.

Першими продуктами новітньої біотехнології, призначеними для практичного застосування поза лабораторій були самі трансгенні клітини, а отримані з їх допомогою білки для застосування в медицині. При оцінці таких ліків переважав прагматичний підхід – враховувалося співвідношення ризику і потенційної користі для пацієнта, яке часто виявляється сприятливим для нових продуктів, і з 1982 р багато з них дозволені до застосування.

Особливо бурхливі дискусії викликало питання про допустимість застосування самих генетично змінених організмів у навколишньому середовищі (в сільському господарстві, лісівництві, для очищення стоків, для розкладання нафтових забруднень ґрунту і водойм і т. Д.). Це набагато ускладнило і здорожило процедуру отримання дозволу на комерційне використання продуктів такого роду. Проте Національна Академія наук США прийшла до висновку, що “немає доказів, що існує особлива небезпека при використанні ні технології рекомбінантних ДНК, ні перенесення генів між несумісними організмами”, і що “ризик, пов’язаний з введенням рекомбінантних організмів такий же, як з введенням НЕ модифікованих організмів “. У висновку Академії відзначено також, що рекомбінантні ДНК – потужне, безпечне нове знаряддя отримання модифікованих організмів для користі людини і тварин, і що існуючі наукові знання адекватні для безпечного використання таких організмів поза дослідних лабораторій [45]. З 1994 року ФДА дозволяє комерційний продаж трансгенних харчових рослин.

Багато вчених вважають навіть існуючі в США не найсуворіші обмеження і правила перевірки зайвими бюрократичними перепонами, які суттєво збільшують вартість продуктів і час, витрачений на їх розробку, і особливо негативно позначаються на дрібних біотехнологічних компаніях [[80]], на захист цих вимог висловлюється точка зору, що ретельні випробування покликані заспокоїти громадськість і захистити новітню біотехнологію від критики. Однак деякі вчені вважають становище з промисловими аспектам біотехнології мало безпечним. Щоб привернути увагу до проблеми Дж. Феган (John Fagan), професор молекулярної біології міжнародного університету Махараші (MIU) в Фейрфілд, штат Іова (США) повернув 614000 $, отриманих за грантом Національного Інституту охорони здоров’я США і відкликав заявку ще на 1.25млн. $ [[81]]

Правила, що регулюють польові випробування і застосування трансгенних організмів в ЄС, особливо в Німеччині, були суворіші, ніж у США. В результаті, в 1986 – 1992 роках у Німеччині, де дуже сильні зелені, було отримано дозвіл на польові випробування тільки в двох випадках, а в США – в 316. Тому тепер уже європейські фірми (наприклад, такі гіганти як Hoescht, Німеччина і Ciba -Geigy, Швейцарія) були змушені перенести розвиток і випробування своїх продуктів у США, де правила прагматичніше. З причини виниклої загрози, що ЄС стане ринком, а не виробником біотехнологічної продукції в середині 1990-х років Європейські країни почали послаблювати вимоги в галузі біотехнології [[82], [83]]. У ряді країн Західної Європи діє заборона на імпорт сільськогосподарських продуктів, отриманих із застосуванням трансгенних організмів. Це багато в чому обумовлено станом громадської думки в цих країнах. Як показують опитування громадської думки, проведені “Europarometer” за останні 10 років знання європейського населення з біології трохи зросли, а оптимізм з приводу вкладу біотехнології в підвищення рівня життя знизився. Суспільство підтримує ідею використання продуктів біотехнології в медицині та діагностиці, і набагато гірше ставиться до ідеї використання їх в харчуванні, до створення трансгенних тварин і рослин. Особливо насторожено ставляться до біотехнології в Німеччині, Австрії, найменш – в Іспанії та Португалії [[84]]. Опитування, проведені в Німеччині, показали, що тільки 3% німців довіряє експертам у галузі генної інженерії, більшість вважає, що вони відображають точку зору роботодавців, 2/3 опитаних вважає, що закони Німеччини з генної інженерії не адекватні, причому більшість вважає, що безпеку генної інженерії взагалі не може бути гарантована законами [[85]].

Посилання на основну публікацію