Апоптоз – конспект

Величезне практичне і теоретичне значення має вивчення такого явища, як апоптоз. Апоптоз – запрограмована смерть клітин, яка реалізується генетичною програмою «самогубства». Можна припустити, що ця генетична програма дуже консервативна і універсальна для всіх живих систем. Завдяки апоптозу відбувається регуляція кількості клітин в органах і видалення зайвих і потенційно небезпечних клітин.
Апоптоз часто супроводжується розщепленням ДНК на все більш і більш дрібні фрагменти. Прикладом гена апоптозу може служити ген rpr (жнець) у дрозофіли, здатний акумулювати внутрішні і зовнішні сигнали для своєї експресії і викликати смерть клітини.
Експресія гена bcl-2 у людини, навпаки, блокує програму апоптозу в пухлинних клітинах. В даний час гальмування апоптозу надається велике значення в процесі малігнізації клітин. У нормі клітини реєструють порушення експресії генів, що контролюють поділ, і в таких клітинах включається програма апоптозу. При малігнізації така регуляція порушується. У цьому випадку апоптоз виступає як механізм захисту організму від клітин з генетичними порушеннями.
Однак при інших захворюваннях людини (наприклад, нейродегенеративних) відбувається інтенсифікація фізіологічної загибелі клітин.
Успіхи геноміки дозволяють все більш чітко ідентифікувати гени, які впливають на тривалість життя. За фундаментальні дослідження апоптозу С. Бреннеру, Дж. Салтон і Р. Хорвіца була присуджена Нобелівська премія 2002

Посилання на основну публікацію