Античні і середньовічні уявлення про сутність і розвиток життя

У Стародавній Греції в VIII-VI ст. до н. е. в надрах цілісної філософії природи виникли перші зачатки античної науки. Основоположники грецької філософії Фалес, Анаксимандр, Анаксимен і Геракліт шукали матеріальне першооснова, з якого в силу природного саморозвитку виник світ. Для Фалеса цим першоосновою була вода. Живі істоти, згідно з вченням Анаксимандра, утворюються з невизначеною матерії – «апейрона» за тими ж законами, що й об’єкти неживої природи. Іонійський філософ Анаксимен вважав матеріальним першоосновою світу повітря, з якого все виникає і в який все повертається назад. Душу людини він також ототожнював з повітрям.
Найбільшим з давньогрецьких філософів був Геракліт з Ефеса. Його вчення не містило спеціальних положень про живу природу, проте воно мало величезне значення як для розвитку всього природознавства, так і для становлення уявлень про живу матерію. Геракліт вперше ввів у філософію і науку про природу чітке уявлення про постійну зміну. Першоосновою світу вчений вважав вогонь; він учив, що всяка зміна є результат боротьби: «Все виникає через боротьбу і за необхідністю».
Великий вплив на розвиток уявлень про живу природу надали дослідження і умоглядні концепції інших вчених античності: Піфагора, Емпедокла, Демокріта, Гіпократа і багатьох інших (див. Розділ 2 підручника «Загальна біологія. 10 клас»).

У стародавньому світі були зібрані численні для того часу відомості про живу природу. Систематичним вивченням тварин займався Аристотель, який окреслив понад 500 видів тварин і розташувати їх в певному порядку: від просто влаштованих до все більш складним. Намічена Аристотелем послідовність тіл природи починається з неорганічних тіл і через рослини йде до прикріпленим твариною – губках і асцидію, а потім до рухливих морським організмам. Аристотель і його учні вивчали також будову рослин.

У всіх тілах природи Аристотель розрізняв дві сторони: матерію, що володіє різними можливостями, і форму – душу, під впливом якої реалізується дана можливість матерії. Він розрізняв три види душі: рослинну, або живильну, притаманну рослинам і тваринам; почуває, властиву тваринам, і розум, яким, крім двох перших, наділений тільки людина.

Протягом усього середньовіччя праці Аристотеля були основою уявлень про живу природу.
Зі встановленням християнської церкви в Європі поширюється офіційна точка зору, заснована на біблійних текстах: все живе створене Богом і залишається незмінним. Такий напрям у розвитку біології середньовіччя називають креационизмом (від лат. Creatio – створення, творіння). Характерною рисою цього періоду є опис існуючих видів рослин і тварин, спроби їх класифікації, які в більшості своїй носили чисто формальний (за алфавітом) або прикладний характер. Було створено безліч систем класифікацій тварин і рослин, в яких за основу довільно приймалися окремі ознаки.

Інтерес до біології зріс в епоху Великих географічних відкриттів (XV ст.) І розвитку товарного виробництва. Інтенсивна торгівля і відкриття нових земель розширювали відомості про тварин і рослини. З Індії та Америки в Європу завезли нові рослини – корицю, гвоздику, картоплю, кукурудзу, тютюн. Ботаніки і зоологи описували безліч нових небачених раніше рослин і тварин. У практичних цілях вони вказували, якими корисними або шкідливими властивостями володіють ці організми.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Трансформація бактерій