Адекватні і неадекватні подразники

Органи почуттів, за визначенням Ф. Енгельса, є знаряддями головного мозку. Зовнішній світ відображається головним мозком при посередництві екетеро-і пропріопепторов. Отже, подразнення цих рецепторів – початкова ланка пізнання об’єктивної реальності зовнішнього світу. Роздратування кожного рецептора викликає відчуття певного характеру або роду: так, наприклад, подразнення ока викликає зорові відчуття, роздратування смакових рецепторів – смакові і т. д. Кожен рід включає кілька видів якісно різних відчуттів. Так, наприклад, при подразненні очі ми отримуємо світловідчуття і відчуття кольору – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого і т. д.; при подразненні смакових рецепторів – відчуття солодкого, кислого, гіркого, солоного. Відчуття викликаються дією зовнішнього світу, існуючого поза нами і незалежно від нас, причому кожен рецептор дратується якісно певною формою руху матерії. Тому для кожного рецептора є свій якісно специфічний, подразник, для якого існує особливо низький поріг подразливості.

Для очі відповідний подразник – світлові хвилі, для вуха – звукові хвилі, для смакових рецепторів – певні хімічні речовини і т. д.

Специфічні для даного рецептора подразники, до яких рецептор пристосований в результаті філо-і онтогенезу, називаються адекватними. Крім адекватних, існують неадекватні, інадекватние подразники, до яких рецептор не пристосований. Вони діють незвичайним чином і викликаю т при подразненні рецептора тільки деяку незначну частину відчуттів, одержуваних при його специфічному роздратуванні. До них відносяться механічне подразнення, дія електричного струму, хімічне роздратування та ін Так, наприклад, механічне подразнення сітківки або зорового нерва викликає відчуття світла – «фосфен», подразнення електричним струмом внутрішнього вуха – відчуття шуму і руху, механічне або електричне подразнення барабанної струни – смакове відчуття і т. д.
Між адекватними і неадекватними подразниками за якостями викликаються ними відчуттів не може бути поставлений знак рівності. Крім того, збудливість стосовно якісно специфічного, адекватного подразнику у багато разів вище, ніж до інадекватному.

Посилання на основну публікацію