Адаптація рецепторів і аналізаторів (сенсорних систем)

Рецептори мають властивість адаптації (пристосування). Збудження рецептора найбільш інтенсивно в перші моменти його роздратування, потім воно різко знижується і при цьому не виявляється стомлення. Адаптація відрізняється від втоми тим, що вона розвивається значно швидше, а відновлення від неї після припинення подразнення відбувається майже миттєво. Таким чином, відчуття інтенсивно тільки на початку свого виникнення, а потім стає менш інтенсивним. Адаптація залежить не тільки від тривалості подразнення, а й від сили подразника: чим сильніше подразник, тим швидше настає адаптація. Так, наприклад, відчуття болю і тиску притупляються при тривалій дії постійного зовнішнього подразника, інтенсивність зорових і слухових сприйняттів падає (світло сприймається як менш яскравий, звук – як менш сильний і т. д.). Це падіння інтенсивності відчуття найбільшою мірою виражено для рецепторів зору, слуху, нюху і смаку і деякої частини рецепторів дотику (є рецептори дотику з повільною адаптацією), а найменшою мірою – для пропріоцепторів, ще менше – для рецепторів кровоносних судин і легенів. Швидка адаптація рецепторів дотику дозволяє людині не відчувати одяг, а дуже повільна адаптація пропріоцепторів, а також рецепторів кровоносних судин і легенів обумовлює постійну рефлекторну саморегуляцію положення тіла в просторі, кров’яного тиску й дихання. Адаптація обумовлюється головним чином фізіологічними процесами в мозкових областях аналізаторів, а також процесами, що відбуваються в самих рецепторах. В основі адаптації лежать коливання лабільності рецепторів і нейронів головного мозку.

Передбачається, що адаптація обумовлена розпадом медіатора, що відбувається порівняно швидко в рецепторах і значно повільніше в мозкових центрах. При стійкої частоті імпульсів поступово створюється стійкий рівень концентрації медіатора, пропорційний цій частоті. Адаптація не завжди приводить до зменшення інформації з рецепторів та органів чуття, часто інформація зростає, наприклад поріг розрізнення при адаптації зменшується.

У складних органах почуттів, наприклад зору, адаптація полягає також у рухових реакціях, що забезпечують пристосування до мінливих умов дії подразника (поворотах очей, зміни діаметра зіниці, акомодації та ін.) Адаптація рефлекторно саморегулюється нервовою системою.

Посилання на основну публікацію