Юрій Гагарін: людина вперше на орбіті

Через місяць після запуску першого штучного супутника Землі був запущений Супутник-2, з собакою Лайкою на борту. Технології безпечного спуску з орбіти на землю тоді ще не були розроблені, і собака загинула від перегріву. Супутник був обладнаний телеметричної системою, вченим вдалося отримати достатню кількість інформації про стан живої істоти при стартових перевантаженнях і на орбіті, в невагомості. Ці дані дозволили зробити однозначний висновок: політ людини в космос можливий після відповідної підготовки. Але до того, як це сталося, в космонавтиці відбулося кілька значних подій.

У травні 1958 р. на орбіту був виведений третій за рахунком штучний супутник. Він відрізнявся від своїх попередників і зовнішнім виглядом, і оснащенням. Вага супутника склав 1300 кг, він був конічної форми з основою майже два метри в діаметрі і висотою близько чотирьох метрів. Це був не просто передавач, а космічний апарат, близький до тих, що запускаються в наш час. Обсяг супутника дозволив вченим завантажити його приладами для вивчення складу верхніх шарів атмосфери, електростатичного та магнітного полів, сонячної радіації, космічних променів і заряджених частинок.

Після цього вчених зацікавила Місяць: були створені та запущені в космос кілька міжпланетних станцій для вивчення природного супутника Землі. Не всі спроби увінчалися успіхом, але все ж у жовтні 1959 р. «Луна-3» сфотографувала зворотний бік Місяця, а за місяць до цього «Луна-2» доставила на її поверхню вимпел з гербом СРСР.

У тому ж 1959 р. була розпочата активна підготовка до пилотируемому космічного польоту. Потрібно відзначити, що мета, поставлена перед конструкторами, – здійснити запуск космічного корабля з пілотом на борту якомога швидше – була не тільки науковою, але й політичною. Потрібно було обігнати США, де теж існувала космічна програма і велася підготовка до польоту людини в космос.

Американські конструктори підходили до вирішення проблеми інакше, ніж радянські. Вони будували ракету, здатну здійснити «стрибок» в космос, в той час як радянський космічний апарат планувалося запустити на орбіту, як штучний супутник. Перші, поки ще безпілотні, кораблі-супутники були готові до випробувань влітку 1960 р. Спочатку був запущений «чорновий варіант» корабля без частини апаратури та можливості повернутися на Землю – конструктори вивчали роботу основних систем та можливі недоліки. Наступний корабель повинен був, вперше в космічній історії, повернутися назад. Спроба була невдалою. Нарешті, в серпні 1960 р. «Супутник-5» благополучно вийшов за межі атмосфери, здійснив виток навколо Землі і приземлився в заданому квадраті. Унікальність цього польоту полягала ще і в тому, що на його борту були живі істоти – собаки Білка і Стрілка. Їм пощастило побувати в космосі і цілими та неушкодженими повернутися додому.

Здавалося б, політ людини не за горами, але конструкторам потрібно було подолати ще чимало труднощів. Наступні два польоту були різною мірою невдалими – один закінчився вибухом, другий завершився раніше часу із-за відмови одного із ступенів ракети. Після цього було зроблено перерву у випробуваннях на два місяці, і конструктори на чолі з Сергієм Корольовим постаралися усунути всі слабкі місця.

Паралельно з будівництвом ракети велася підготовка космонавтів. Перший космічний загін складався з двадцяти осіб, відібраних з тисяч претендентів, які, втім, самі точно не знали, куди їх відбирають: проект був надсекретним. Всі вони були льотчиками, мали залізне здоров’я і чудову фізичну підготовку. Але і їм було непросто витримати передполітну підготовку, що включає багаторазові перевантаження в центрифузі, випробування на катапультах, у барокамерах, на складних тренажерах. Створювалися умови, за екстремальності перевищують реальні умови польоту, щоб космонавти були готові до позаштатних ситуацій. І такі ситуації згодом довелося пережити багатьом з них.

Початок 1961 р. було вдалим. Два чергових «Супутника» з манекеном і собаками на борту здійснили вдалий вихід у космос і безпечне приземлення. На початку квітня було прийнято доленосне рішення: «Виконати одновитковый політ навколо Землі на висоті 180-230 кілометрів, тривалістю 1 година 30 хвилин з посадкою в заданому районі. Мета польоту – перевірити можливість перебування людини в космосі на спеціально обладнаному кораблі, перевірити обладнання корабля в польоті, перевірити зв’язок корабля з Землею, переконатися в надійності засобів приземлення корабля і космонавта».

До того часу з загону космонавтів були відібрані два основні претенденти – Юрій Гагарін в якості основного пілота і як дублер Герман Титов. Обидва рвалися в бій, незважаючи на те, що впевненості в благополучному результаті ні в кого не було. Якби не змагання з американцями, можна було б не поспішати зі стартом, провести додаткові випробування, доопрацювати гальмівну систему корабля, що викликала побоювання, удосконалити установку системи аварійного порятунку при зльоті і систему м’якої посадки. Політ повинен був тривати півтори години, але в разі відмови системи гальмування він розтягнувся б як мінімум на сім діб, поки корабель не забарився б рух у верхніх шарах атмосфери. Тому запаси їжі і води були зроблені на десять днів.

Управління космічним кораблем «Восток-1» здійснювалось автоматично, завданням космонавта було вести спостереження за своїм станом і тим, що відбувається навколо, робити записи і передавати повідомлення на орбіту. На екстрений випадок існувало і ручне управління. Щоб отримати доступ до нього, космонавт повинен був відкрити запечатаний конверт і ввести в систему записаний там код. У той час психологи не були впевнені в тому, що людина, опинившись у космосі, зможе зберегти розум. Якби космонавт зійшов з розуму, він би не зміг дешифрувати систему і нашкодити кораблю.

Настав знаменний день 12 квітня 1961 р.

О 09:07 Юрій Гагарін виголосив своє знамените «Поїхали» і злетів увись на ракеті «Восток-1».

Вже на початковому етапі трапилася накладка: двигуни третьої ступені ракети-носія відключилися пізніше, ніж було заплановано, і ракета піднялася на 100 км вище. Це могло стати серйозною проблемою, якщо б система гальмування не спрацювала належним чином. У цьому випадку, щоб корабель знизив швидкість і зійшов з орбіти самостійно, могло знадобитися до 50 днів. На щастя, гальмівна система не підвела і політ не тривав довше запланованого часу.

Юрій Гагарін став першою людиною, який побачив нашу планету з космосу. «Земля з висоти 175-327 км проглядається дуже добре. Помітні великі гірські масиви, великі річки, лісові масиви, берегова лінія острова. Добре видно хмари, небо має чорний колір. Зірки на небі виглядають яскравіше і чіткіше. Вхід в тінь Землі здійснюється дуже швидко. Наступає темнота, нічого не видно», – писав він у доповіді після приземлення. Він першим випробував стан невагомості, опинившись на орбіті, поза тяжіння земної атмосфери. Гагарін швидко оцінив особливості цього стану: олівець, яким він повинен був робити нотатки, «поплив» від нього. Зловити його в тісному просторі, до того ж в скафандрі з рукавичками, було неможливо. За порадою першого космонавта згодом всі письмові приладдя стали прив’язувати.

Політ проходив добре, космонавт відчував себе чудово. Він їв і пив, щоб перевірити, як організм буде приймати їжу в незвичних умовах, вів спостереження, робив записи на магнітофон і постійно доповідав обстановку Землі. Після того як «Схід» зробив один виток навколо нашої планети, включилася система гальмування. Корабель знизив швидкість, як і було наказано, але заплановане поділ відсіків сталося не відразу. Протягом десяти хвилин корабель обертався і бавився разом з космонавтом. Зрештою, після входу в щільні шари атмосфери, кабелі, що з’єднують відсіки, перегоріли, і корабель розділився. Спускаемая частина стала знижуватися. Це була одна з найбільш фізично важких частин польоту, перевантаження при посадці досягали 10-кратної величини.

Так як системи м’якої посадки капсули в той час ще не було, Гагарін, за планом, катапультувався, перебуваючи на висоті 7 км В цей момент виникла ще одна проблема: шланг воздуховода скафандра, ведучий до балона з повітрям, від’єднався, але клапан, пускає повітря зовні, відкрився не відразу. Космонавт ледь не задихнувся в ці довгі секунди. Трохи пізніше він побачив, що його несе прямо в річку – він приземлявся в Саратовській області, поряд з повноводною Волгою. Керуючи стропами парашута, Гагарін зумів опуститися в кілометрі від річки. На землі його першими зустріли дружина та онука лісника, випадково опинилися поблизу. Майже відразу до них приєдналися військові, які, попереджені заздалегідь, стежили за всіма цілями, що спускаються з неба. Перший телефонний доповідь космонавта керівництву звучав так: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився у визначеному районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».

Перший політ людини в космос – доленосна подія для всього людства, відкрила двері у великий космос, до далеких планет і зірок. Після нього Юрій Гагарін став найвідомішою людиною на планеті.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Про чорні діри