Перспективи сучасної космонавтики

Науковий прорив, який дозволив здійснити польоти в космос, стався в XX ст.: була відкрита теорія відносності, створена квантова механіка, освоєно управління ядерною енергією, досягнутий прогрес у розвитку авіаційної техніки. Велика частина цих відкриттів відноситься до фізики. На рубежі XX і XXI ст., на думку багатьох вчених, був здійснений такий прорив в області астрономії. Не останню роль у «астрономічної революції», на порядок збільшила знання людства про космос, відіграли сучасні технічні засоби: телескопи, винесені за межі орбіти Землі, наукова апаратура, встановлена на міжпланетних станціях.

Ресурси і відкриття, які викликали цей прорив, далеко не вичерпані, у найближчому майбутньому вчені збираються продовжувати дослідження в самих різних областях. Насамперед, фізиків і астрономів хвилюють глобальні проблеми: структура Всесвіту, її походження, що протікають в ній процеси. Щоб розібратися в таємниці світобудови, вчені досліджують гамма– та рентгенівські промені, що приходять з далеких галактик, вивчають космічні частинки, їх склад, випромінювання і т. д. Отримані дані можуть привести до нового прориву у фундаментальній науці – в ядерної та квантової фізики, теорії відносності і єдиної теорії поля.

До космічних програм, пов’язаних з даною галуззю, належать різноманітні астрофізичні лабораторії, встановлені на автоматичних станціях, відправляються у відкритий космос. Вони призначені для вивчення темної матерії і енергії, космічних променів і антиречовини.

Немаловажне значення має дослідження Сонця як найближчої до нас типовою зірки. Для спостереження за світилом розробляються спеціальні космічні комплекси, що запускаються на сонячну орбіту. Один з таких комплексів, «Коронас-Фотон», був запущений з російського космодрому в 2009 р., через рік американці запустили сонячної обсерваторії SDO. У планах – вивести космічну станцію на низьку орбіту для проведення досліджень і експериментів з максимально можливого близької відстані.

Розуміння процесів, що відбуваються на Сонці, важливо не тільки з точки зору теорії. Світило надає потужний вплив на земне життя, в тому числі і на організм людини. Чим більше ми будемо про це знати, тим легше буде запобігти негативні наслідки цього впливу. Про використання Місяця як перевалочної бази та заселенні Місяця і Марса мріяв ще Ціолковський. Вчений був впевнений, що це відбудеться в кінці XX – на початку XXI ст. На жаль, матеріальні, наукові та технічні проблеми не дозволили здійснити цей оптимістичний прогноз. Тим не менше багато футурологи вважають, що індустріальне освоєння Сонячної системи і розселення людства на інші планети неминуче. Щоправда, прогнози з приводу того, коли саме це станеться, сильно різняться.

До розміщення на Місяці власних баз в даний час готуються кілька великих держав: Росія, США, Китай, Японія, об’єднана Європа. Автоматичні станції і штучні супутники, які вивчають Місяць, запускаються з певною періодичністю. Посадочні модулі з місяцеходами доставляють на Землю місячний грунт, над вивченням якої працюють дослідні лабораторії.

Вчені сподіваються знайти нові корисні копалини на Місяці і думають над тим, як використовувати вже виявлені.

Після того як на Місяці з’являться повноцінні космічні бази, планується здійснити пілотований політ на Марс. Росія, США і Європейське космічне агентство оголосили це своєю метою на XXI ст. По існуючим на сьогоднішній день планами, це відбудеться в 2030-2040-х рр.

Розробка космічних кораблів для марсіанської місії велася в СРСР з початку 1960-х рр., конструктори запропонували різні варіанти, від модульного апарату, зібраного на орбіті, до важкої тримісній ракети. У всіх випадках планувався виведення на навколоземну орбіту, коригування траєкторії, і тільки після цього – розгін за допомогою електрореактивних двигуна і політ до Марсу.

У XXI ст. плани дещо змінилися. Тепер конструктори збираються використовувати новий тип двигуна – ядерну электродвигательную установку, до складу якої входить ядерний реактор і електричний ракетний двигун. Над нею нині працюють інженери Росатому, проект повинен бути завершений до 2018 р.

Один з американських проектів з освоєння Марса передбачає відправку на червону планету космонавтів-добровольців без повернення на Землю. Вони стануть першими жителями Марса і почнуть його колонізацію. Політ на іншу планету – надзвичайно дорогий захід, а якщо не доведеться повертати експедицію, його вартість зменшиться більш ніж в два рази. Для забезпечення життєдіяльності у нових жителів Марса буде все необхідне, включаючи ядерний реактор і апаратуру, створену за новітніми технологіями. Кожні два роки, коли Земля буде на мінімальному видаленні від Марса, колоністам будуть переправляти нові запаси і нових бажаючих переселитися на червону планету.

Значимість запланованого польоту на Марс важко переоцінити – те, що людина вперше ступить на поверхню іншої планети, а тим більше зможе на ній існувати, просуне цивілізацію на новий рівень. Багато вчених вважають, що марсіанська місія стане стимулом для швидкого розвитку нових технологій, як це було з першим польотом у космос в минулому столітті. Колонізація Марса і, вслід за ним, інших планет може вирішити багато проблем людства. В першу чергу, у нас з’явиться притулок на випадок глобальної катастрофи. Крім того, на Марсі, його супутниках, найближчих планети або астероїди можуть бути корисні копалини та інші ресурси, потрібні землянам. Марс може стати полігоном для дослідження видаленої частини Сонячної системи і навіть за її межами. Зараз все це здається фантастикою: занадто великі витрати потрібні для відправки навіть однієї експедиції. Але в майбутньому можливий прорив в області космічних технологій, який дозволить здешевити польоти. До такого розвитку подій потрібно бути готовими заздалегідь, тому вчені вже зараз розробляють плани і проекти по колонізації Марса і освоєння всієї Сонячної системи.

Паралельно космонавтиці виникли і існують такі науки, як космічна біологія і медицина, вивчають вплив умов невагомості та інших впливів на живі організми; космічна геофізика, що досліджує Землю і відбуваються на ній процеси з космосу. У фізиці та хімії з’явилися розділи, які займаються експериментами з речовинами та процесами за межами земних умов. Кожна з цих наук вносить свій внесок у вивчення космосу і отримує від цих досліджень імпульс для власного розвитку.

Історія приватної космонавтики розпочалася в 2004 році, коли свій перший політ здійснив суборбітальний пілотований космічний апарат SpaceShipOne, побудований американською приватною компанією. Раніше вважалося, що освоювати космос можуть тільки наддержави, здатні вкладати в це величезні суми, але в XXI ст. ситуація змінюється, з’являються приватні інвестори, здатні розвивати перспективну галузь.

Самим успішним приватним виробником ракет на сьогоднішній день вважається SpaceX, компанія із США, створила і запустила кілька космічних кораблів, у тому числі вантажний Dragon, який доставляє вантажі на МКС. В Росії теж з’являється приватна космонавтика, створені і функціонують кілька невеликих компаній, які займаються інноваційними розробками в космічній сфері. Одне із завдань приватної космонавтики – розвиток космічного туризму, створення спеціальної туристичної орбітальної станції, космічних готелів і кораблів, на яких непрофесійні космонавти могли б відправитися в політ.

Посилання на основну публікацію