Леся Українка – біографія, факти з життя

Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка; 25 лютого 1871 – 1 серпня 1913) – українська поетеса і письменниця.

Народилася Леся Українка на Волині в родині українських інтелігентів. Мати її була письменником і публіцистом. Дядько – вченим і політичним діячем. Мати не віддала дітей в школу. Вона вирішила дати їм хорошу домашню освіту.

У п’ять років Леся добре грала на фортепіано, а в дев’ять написала перший вірш. Воно називалося «Надія» і було присвячено тітці Лесі, яку заслали в концтабір за революційну діяльність. У 1881 році у Лесі проявився кістковий туберкульоз. Лікарі лікували дівчинку як могли. Постійні поїздки до моря, народні методи лікування і навіть фахівці нічим не могли допомогти. Місяцями Леся лежала в ліжку. Дівчинка багато читала, намагалася передати свої переживання і почуття у віршах.

Її вірші були полум’яними і яскравими. У багатьох її творах є епічні, драматичні, сатиричні елементи. Вона писала на актуальні політичні теми, писала і сатиру. Найбільшу славу принесли їй такі твори як «Забута тінь», «Ниобея» і любовні романси. Леся написала драматичний твір прозою, воно називалося «Блакитна троянда». Поетеса познайомилася з Сергієм Мержинським. Він був також смертельно хворий, цей чоловік був революціонером. Леся полюбила його дуже сильно. У 1901 році вона за одну ніч написала драматичну поему «Одержима». У цю ніч, в Мінську, вона сиділа і писала її над ліжком помираючої одного. В характері головної героїні поеми закладені чорти схожі з характером самої Лесі.

У 1907 році медики винесли страшний діагноз – жити залишилося Лесі тільки два роки. Однак письменниця вразила всіх тим, що жила і продовжувала творити ще сім років. До туберкульозу кісток додався туберкульоз легенів і нирок. Їй доводилося жити в теплих країнах. В Єгипті, Італії на Кавказі. Гроші Леся заробляла випадковими літературними замовленнями. Вона написала ще п’ять прекрасних драм. Допомогло їй вижити не тільки прагнення до творчості, а й любов. У 1907 році Леся познайомилася з Климентом Квіткою. Вони знайшли один одного. Хоч мати Лесі і була проти відносин, але поетеса писала в своїх листах сестрі про те, що не змінить свого ставлення до Клименту. Вона також писала про те, що все-таки гірко відчувати те, що будь-яка дружба або стосунки з чоловіками викликала ревнощі з боку матері.

Леся повінчалася з Климентом. Тепер вони удвох долали негаразди і випробування, що випали на них. Лікування вимагало багато грошей і постійних поїздок. Грошей, звісно, ​​катастрофічно не вистачало. У серпні 1913 року Леся Українка померла. Її чоловік до останньої години знаходився поруч. Після він став професором Державної консерваторії.

Лесю поховали в Києві. П’єси її перекладено багатьма мовами світу і зараз успішно ставляться в театрах.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Сонце