Комета Галлея

Великий друг і помічник Ньютона англійський астроном Едмонд Галлей (1656-1742) вирішив серйозно зайнятися вивченням руху комет. “Чи можна прогнозувати появи комет за даними спостережень?” – з таким питанням звернувся він до Ньютону, і той охоче пояснив Галлею, як застосовувати його теорію тяжіння до комет.

Галлею вдалося зібрати відомості про 24 кометах, які спостерігалися протягом останніх трьох з половиною століть. Для них він і обчислив орбіти.

Ця дуже складна на той час робота привела до несподіваного результату. Виявилося, що три комети рухалися по дуже схожими орбітах. Перш за все, це була велика комета 1682 року, яку Едмонд сам спостерігав в юності. Її шлях в просторі нагадував орбіти комет 1531 і 1607 років.

Звідси Галлей зробив висновок, що це не три різні комети, а різні появи однієї і тієї ж комети, що звертається навколо Сонця по сильно витягнутій еліптичній орбіті з періодом 75-76 років. Неоднакову тривалість періодів звернень він пояснив тим, що комети довелося випробувати різні гравітаційні обурення з боку планет, мимо яких вона пролітала.
Галлей вирішив передбачити повернення комети на 1758 рік. “Якщо вона повернеться, – писав учений, – то не буде більше ніякої причини сумніватися, що і інші комети повинні знову повертатися до Сонця”.
Комета Галлея названа по імені Е. Галлея, що передбачив її повернення в 1758 і тим довів, що вона – член Сонячної системи. Період обертання комети Галлея близько 76 років. При черговому зближенні з Сонцем (до 0,587 а. Е. 9.2.1986) комета Галлея різнобічно досліджена двома радянськими міжпланетними станціями «Вега-1» (6.3.1986, мінімальна відстань 8,9 тис. Км) і «Вега-2» ( 9.3.1986, 8 тис. км), а також космічними апаратами: західноєвропейським «Джотто» (14.3.1986, ок. 600 км) і двома японськими, які пролетіли 8 і 11 березня на великій відстані від комети.
Пізніше за допомогою закону Ньютона Галлей показав, що притягання Сатурна і особливо Юпітера не пройде для комети безслідно: воно сповільнить її рух. Тому комета з’явиться, мабуть, в кінці 1758 року або в початку 1759-го. Але сам Галлей не зміг переконатися в правильності своїх розрахунків. У 1742 році він помер.

Ніколи ще наукове передбачення не порушувало такого живого інтересу і цікавості серед безлічі людей, як сміливе пророкування Галлея. Математики і астрономи проробили колосальну роботу по обчисленню дати проходження комети через перигелій – точку орбіти, найближчу до Сонця. За їхніми розрахунками, це повинно було статися 13 квітня 1759 року з можливою помилкою на місяць в ту або іншу сторону. Всі з нетерпінням чекали появи на небі небесної мандрівниці.

У невеликому селі біля Дрездена жив німецький селянин Йоганн Палич (1723-1788). З юних років він захоплювався астрономією і години відпочинку проводив за спостереженням зірок. За допомогою саморобної зорової труби астроном-любитель терпляче шукав серед зірок комету, повернення якої вже давно було передбачене Галлея. 25 грудня 1758 року Палич перший побачив туманна плямочка, повільно переміщається серед зірок. Ним виявилася довгоочікувана комета! Вона рухалася майже строго по розрахунковому шляху. 12 березня 1759 року, за місяць до передбаченого терміну, комета обігнула Сонце (пройшла через перигелій), а потім знову стала віддалятися в безодню. Теорія Ньютона отримала чудове підтвердження!

Тепер можна було більше не сумніватися в космічній природі комет. З “вісників гніву богів” хвостаті світила перетворилися в небесні тіла, стали членами великої родини, що зветься Сонячною системою.

Так відбулося відкриття першої в історії астрономії періодичної комети. На згадку про Едмонд Галлей комету стали називати ім’ям цього видатного вченого-дослідника.

...
ПОДІЛИТИСЯ: