Кільця планет

Кільця планет Сонячної системи спершу викликали тільки захоплення їх красою. Але потім стало ясно, що вони грають важливу роль в утворенні планет і можуть допомогти розкрити загадки походження нашого Всесвіту. Своїм незвичайним видом виділяється Сатурн. Він оточений дивним і надзвичайно красивим освітою – кільцями Сатурна, що складаються з безлічі дрібних крижаних часток і крижаних брил розміром до декількох десятків метрів, які обертаються навколо основного тіла планети. Протягом тривалого часу кільця Сатурна вважалися унікальним утворенням в сім’ї планет. Однак в 1976 р за допомогою наземних спостережень кілька кілець було виявлено і навколо сьомий планети Сонячної системи Урана. А через деякий час космічна станція “Вояджер-1” зареєструвала наявність слабкого кільця і ​​у планети Юпітер. Його товщина близько 1 км. А утворено воно частинками, діаметр яких укладено в межах від мікрометра до декількох метрів. Що ж стосується кілець Сатурна, то, виходячи з багаторічних спостережень, отриманих наземними обсерваторіями, астрономи вважали, що їх чотири. Кільця позначили великими буквами латинського алфавіту А, В, С і D, починаючи від четвертого кільця, яке свого часу вважалося самим зовнішнім. Тому, коли було виявлено п’ятий, ще більш віддалене від Сатурна кільце, йому присвоїли індекс Е.

Кільця планет Сонячної системи спершу викликали тільки захоплення їх красою.

Особливо сильно кільця планет почали вивчатися завдяки дослідженням Сатурна з борта американських міжпланетних станцій “Піонер-11”, “Вояджер-1” і “Вояджер-2” в 1979-1981 рр. Зокрема, “Піонер-11” виявив найдальше кільце, позначене буквою F, а “Вояджер-1” передав на Землю зображення кілець D і Е, існування яких викликало певні сумніви. Більш того, аналіз знімків, отриманих з “Вояджера-1” призвів вчених до висновку про можливе існування ще одного – сьомого кільця Сатурна. Але справді сенсаційним було інше. Виявилося, що планета оточена не шість-сім’ю широкими кільцями, а кількома сотнями концентричних вузьких кілець. За оцінками фахівців, їх число становить від 500 до 1000! На фотографіях “Вояджера-2” видно, що ці вузькі кільця Сатурна в свою чергу розпадаються на ще більш тонкі “колечка” або “пасма”. Не менш дивно і те, що далеко не всі вузькі кільця планети мають правильною формою. Так, наприклад, ширина одного з них змінюється від 25 до 80 км.

Чим пояснити подібну структуру кілець планети Сатурн? Найбільш цікавим є припущення, згідно з яким розшарування кілець планети на численні нитки відбувається завдяки гравітаційному впливу супутників Сатурна, в тому числі і малих, відкритих в самий останній час за допомогою космічних апаратів. Звертає на себе увагу і порівняно невелика ширина кільця F. Швидше за все, вона також пояснюється впливом двох раніше невідомих невеликих супутників Сатурна з діаметрами близько 200 км. Один з них розташований у зовнішнього краю кільця F, інший – у міністерство внутрішніх справ. Як показують розрахунки, ці супутники своїм впливом “заганяють” частинки всередину кільця. У зв’язку з цим їх образно назвали “пастухами” – вони як би вартують структуру кільця. Ще одна дивна особливість кілець планети Сатурн – “спиці”, дивні утворення, що тягнуться через кільця в радіальних напрямках на відстань кількох тисяч кілометрів. Подібно до спиць колеса, вони обертаються навколо планети і простежуються протягом декількох оборотів. Але якби “спиці” були складовою частиною кілець Сатурна, то вони повинні були б швидко руйнуватися, так як частинки кілець, розташовані на різних відстанях від Сатурна, рухаються з різними кутовими швидкостями. Ретельний аналіз фотографій, переданих космічними станціями, показав, що час повного обороту “спиць” в точності відповідає періоду осьового обертання самого Сатурна. У зв’язку з цим висловлено припущення, що “спиці” утворені дрібними частинками, розташованими над площиною кілець Сатурна і утримуваними електростатичними силами. А їх обертання пояснюється тим, що вони захоплюються магнітним полем Сатурна.

І ще одна загадка: в кільці Сатурна F були виявлені потовщення і навіть переплетення окремих ниток. Явище труднооб з точки зору законів звичайної механіки! Швидше за все, воно також пов’язане з електромагнітними впливами.

Кільця планет Юпітера і Урана говорять про те, що існування подібних структур закономірно для планет-гігантів. Судячи з усього, їх освіта є результатом незавершена процесу формування супутників планети з частинок допланетного хмари на близькій відстані від неї. Втім, існують і інші припущення.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Інформація про Місяць