Календар Древнього світу (Вавилон, Єгипет)

Однією з найдавніших систем літочислення і одним з найдавніших календарів є вавилонський. Календар Стародавнього Вавилона був місячним. Рік вавилонян містив 12 місячних місяців по 29 або 30 днів, які в сумі становили 354 дні. Оскільки тривалість року по вавілонського календарем відрізнялася від тривалості тропічного року, доводилося вносити поправки в календар. Коли їх весняний місяць зсувався занадто далеко на зиму, правитель оголошував, що черговий рік «не добрий» і виносив постанову про додавання до нього додаткового, тринадцятого місяці. Іноді два роки поспіль оголошувалися трінадцатімесячнимі, і таким способом весняний місяць більш-менш правильно повертався на своє місце. Таке додавання тринадцятого місяця слід було впорядкувати. Вавілонські жерці додумалися, як узгодити місячний місяць із сонячним роком. Треба додавати 3 місяці за 8 років. Тоді виходить, що, якщо рік містить 365,24 … доби, то 8 років містять 2921,9 … доби. Тривалість місячного місяця становить 29,53 … діб. Якщо взяти 3 року по 13 місяців і 5 років – по 12, то в сумі отримуємо 99 місячних місяців або 2923,5 доби!

При такому способі додавання 13-го місяця – введенні 3 додаткових місяців протягом 8 років – незгода становило в середньому лише 1-2 дні за 8 років. Один місяць накопичувався приблизно за півтора століття – час життя кількох поколінь. Вавилоняни вважали такий календар цілком прийнятним.

Довгий час вавилоняни обмежувалися 8-річним циклом, в якому вкладалося 99 місяців. Проте були можливі й інші цикли, більш точні. Вавилонські мудреці виявили такий цикл: 19-річний, в якому укладається 235 місячних місяців. Тривалість дев’ятнадцяти сонячних років відрізняється від 235 місячних місяців на 2 години. На більш пізньому етапі історії Вавилона цей цикл стали використовувати замість 8-річного. Приблизно за 4 тисячоліття до н.е. в долині Нілу виникла одна з найдавніших на Землі цивілізацій – єгипетська.

Мешканці долини Нілу, де немає справжньої зими, ділили рік на 3 сезони: перший збігався з розливом Нілу (з липня по жовтень), другий збігався з появою суші і тривав близько 4 місяців – вода спадала, зволоживши землю і удобривши її мулом. З березня з боку Сахари починали дути сухі вітри, і наступав останній сезон року.

Тоді в Єгипті існував місячний календар, в році містилося 12 місяців по 29 або 30 місячних днів, від молодика до молодика. Щоб місяці такого календаря відповідали сезонах року, раз на 2-3 роки доводилося додавати 13-й місяць. Сіріус допомагав визначити час вставки цього місяця. Першим днем ​​місячного року вважався перший день молодика, що наступав відразу після «повернення» цієї зірки. Така наглядова календар з нерегулярним додаванням місяця погано підходив для держави, де існували суворі облік і порядок. Тому був введений так званий схематичний календар, в якому рік складався з 12 місяців по 30 днів, а в кінці року додавалися 5 днів – таким чином, рік містив 365 діб.

Незважаючи на те, що за кілька століть до н.е. було встановлено, що реальний рік довше на чверть доби, єгиптяни не проводили реформи календаря. Як вважають, вони хотіли, щоб свята, в які приносили жертви богам, траплялися не в один і той же час року. Таким «блукаючим» роком користувалися Гиппарх і К. Птолемей: постійний проміжок у 365 днів був досить зручною заходом для відліку часу, зокрема, при розробці теорії руху Місяця і планет. Спробу ввести високосний рік зробив цар Птолемей III Евергет, але вона не була здійснена.

Через якийсь час в Єгипті з’явився ще один місячний календар, пристосований до ковзаючого цивільного. У ньому додаткові місяці вставлялися так, щоб утримати початок року не поблизу появи Сіріуса, а близько початку цивільного року. Цей календар використовувався разом з двома іншими. Цивільний календар протримався в Єгипті до входження його до складу Римської імперії.

Посилання на основну публікацію