Календар Древньої Америки (Майя, Інки, Ацтеки)

За плином років стежили не лише жителі «старого світу». Не менш ретельно вели свої системи літочислення цивілізації, що зародилися в Центральній і Південній Америці. Прикладом одного з найбільш витончених, ретельних та точних календарів може служити календар стародавніх майя.

У майя, сліди цивілізації яких виявляються в II тисячолітті до н.е., був культ календаря. Календарем були підпорядковані і архітектура, і математика. Система літочислення майя була двадцатерічной. В основу календаря було покладено число 20: місяць містив 20 днів, рік складався з 20 місяців, існував цикл з 20 років і т.д. Цей календар був цивільним і призначався для загального користування. Він систематично звірявся з астрономічним, рік у якому дорівнював 18 місяців плюс 5 додаткових днів. Рік майя називали «хааб» або «сонячний» Багато будови майя були кам’яним календарем: сходи вели облік днів, а барельєфи зображували ієрогліфи, що відповідали тижнях, місяцях, роках. Створюється враження, що, вміючи вести календар, жерці майя жили в постійному страху збитися з рахунку.

Календар майя виявився найточнішим у світі. Він найбільш близький до астрономічного (див. Табл. 3.1).

У X ст. н.е. територія Юкатана піддалася агресії з боку північноамериканських племен тольтеків. Протягом 3 поколінь вони асимілювалися з майя, несучи до їх культуру культ планети Венери, а в побут – свій венеріанський календар, в основу якого було покладено синодичний рік Венери, рівний 584 дням. У X ст. н.е. майя будують кам’яні храми-обсерваторії – Караколь і Кукулькан (рис. 3.2), вся архітектура яких була заснована на з’єднанні сонячного календаря майя і венеріанського календаря тольтеків. У гористих районах Перу, Чилі та Еквадору в XII-XVI ст. розвивалася цивілізація інків. Сонце було головним об’єктом їх поклоніння. З Сонцем був пов’язаний і календар. У інків були своєрідні обсерваторії «інтіуатана» – «сонячні причали». Вони висікалися в скелях. Посеред «причалу» розташовувався кам’яний стовпчик, і по його тіні можна було визначити час. Двічі на рік (коли Сонце виявлялося опівдні точно в зеніті) цей стовпчик зовсім відкидав тіні і міг служити своєрідним календарем.

Рік інків містив 12 місяців по 30 днів, до нього додавалися 5-6 днів, які відводилися під свята.

У XII-XVI ст. в центральній Мексиці процвітала цивілізація ацтеків. Календар ацтеків був місячно-сонячним. В основі календаря лежав 52-річний цикл. В кінці циклу за поданнями ацтеків могла статися світова катастрофа, нищівна все живе. Щоб цього не сталося, надзвичайно урочисто, з принесенням людських жертв, проводився обряд «Нового вогню». В останні 5 днів 52-го року – 5 «нещасних» днів, в які життя в поселеннях ацтеків завмирала – закривалися вікна та двері, жінкам і дітям категорично заборонялося виходити на вулицю, щоб їх не викрали злі духи.

Ацтекський рік ділився на 18 місяців по 20 днів, в кінці року додавалося ще 5 згаданих вище «нещасних» днів. Кожен місяць і кожен день у календарі ацтеків мав свою назву.

У 1790 р в Мехіко було знайдено зображення календаря ацтеків (рис. 3.3) – «сонячний камінь» – базальтовий диск діаметром 3,7 м і масою 24 тонни. На ньому зображені 20 ацтекських днів, 4 ери і 2 бірюзових змія – символи стародавнього неба.

Посилання на основну публікацію