Інфрачервоні обсерваторії

Апарат для дослідження інфрачервоних випромінювань є досить громіздким: крім спеціального телескопа, до її складу обов’язково має входити охолоджувач, який захищає приймач від інфрачервоних квантів, що випромінюються самим телескопом. Саме тому інфрачервона космічна обсерваторія була вперше запущена в космос лише в 1983 році.

Перша інфрачервона обсерваторія «IRAS» працювала протягом 10 місяців, поки не вичерпався запас рідкого гелію, що використовувався в якості охолоджувача. Однак і за ці недовгі місяці роботи вдалося зібрати великий обсяг нових відомостей. Завдяки даним, отриманим з «IRAS» були відкриті нові галактики, що випромінюють в основному у інфрачервоному діапазоні, а також досліджено газопилові хмари в далеких галактиках і між орбітами Марса і Юпітера. Обробка результатів спостережень першої космічної інфрачервоної обсерваторії тривала кілька років.

В 1989 була запущена інфрачервона обсерваторія «СОВІ», основним завданням якої було дослідження інфрачервоно реліктового випромінювання. Завдяки отриманим від неї відомостями вдалося набагато більше дізнатися про процес формування нашої Всесвіту.

Інфрачервоні спектрометри часто встановлюють не тільки на супутникових апаратах, але й на міжпланетних космічних кораблях. Одним із прикладів може слугувати американська станція «Галілей», запущений у 1989 році в напрямку газового гіганта Юпітера. За допомогою датчиків інфрачервоного випромінювання, встановлених на міжпланетних станціях, були також отримані відомості про атмосферу Венери.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Місцева група галактик