Давньоримський календар

Стародавні римляни славилися завжди організованістю і впорядкованістю свого життя. І одним з її аспектів був давньоримський календар, який, однак, не відразу став відомим нам юліанським. Цей календар пройшов свою еволюцію, причому іноді на межі хаосу і непорозумінь. Це, наприклад, було відзначено французьким філософом Вольтером: “Римські полководці перемагали завжди, але вони не знали, в який з днів це відбувалося …”. Так які ж нестиковки мав в собі давньоримський календар?

Стародавні римляни славилися завжди організованістю і впорядкованістю свого життя. І одним з його аспектів був давньоримський календар

Перший варіант давньоримського календаря був дуже далекий від досконалості. Він мав десять місяців, назви яких відповідали їх послідовності за номерами. Чотири з них мали 31 день, інші – по 30 днів. Таким чином, в році було 304 дня, це був рік Ромула, названий так по імені легендарного засновника Риму. А що інші дні? А решта 61 день давньоримський календар на місяці не поділяв – їх потрібно було просто “перечекати”. Правда, у давньогрецького письменника Плутарха містяться дані, що ці місяці мали від 20 до 35 днів, а рік мав 360. Як би там не було, в 8 столітті до н.е. деякі місяці отримали свою назву. Так, перший місяць був названий Мартіусом на честь бога Марса, який спочатку був богом землеробства і тваринництва, а пізніше – богом війни. Другий – Апріліс – призначався богині любові Венері. Третій – Майус – названий на честь богині землі Майї. До речі, стародавні римляни вважали його невдалим для здійснення одруження. Як тут не згадати і нашу традицію – хто в цей місяць одружується, той буде все життя “маятися”. Четвертий – Юниус – присвячувався богині неба Юнони, покровительствовавшей жінкам, а також всім юним жителям імперії. Решта мали порядкові номери: квінтиліс – п’ятий, секстіліс – шостий, септембер – сьомий, Октобер – восьмий, Новембер – дев’ятий, децембер – десятий.

Першу календарну реформу в давньоримському календарі зробив Нума Помпилий близько 690 року до н.е., збільшивши число днів в році до 355, а кількість місяців – до 12. Таким чином, в календарі з’явилися місяці януаріус і фебруаріус. Перший з них називався на честь бога часу Януса, що мав два обличчя – одне дивилося в майбутнє, а інше – в минуле. Назва другого – фебруаріус – відбувалося від слова februare (ощіщеніе) і цей місяць був місяцем бога підземного царства Фебруусу. Фактично, ця реформа звела давньоримський календар до місячним календарем на подобу грецького. Оскільки древні римляни не любили парних чисел, то чотири місяці мали 31 день, сім – по 29, і лише фебруаріус – 28 днів. Також був і розроблений спосіб обліку днів у місяці. Перші дні місяця називалися календами від слова calare (оголошувати), так як жерці початок кожного місяця оголошували публічно. Сьомий день в чотирьох довгих місяцях або п’ятий в інших восьми називалися нонами. Вони приблизно збігалися з першою чвертю фази Місяця. 15-е число в довгих місяцях давньоримського календаря і 13-е в коротких називалося ідамі (приблизно фаза повного Місяця). Ще одна особливість – дні вважалися не вперед, а в зворотному порядку – стільки-то днів до нон, ід, або календ. Наприклад, 2 січня – це “4 день від нон”, а 14 січня – “17 днем ​​від лютневих календ”. Таким чином, свої назви мали тільки перші шість місяців. Вони вважалися “щасливими”, в них тривалість дня збільшувалася. Решта місяці були “невдалими”, вони мали тільки порядковий номер. Такий давньоримський календар був більш ніж на 10 днів коротше від тропічного. І щоб утримувати початок року в одну і ту ж пору, доводилося час від часу “вставляти” додатковий місяць. Але забобонні римляни вважали, що 13-й місяць буде гнівити богів, і ті пошлють на них нещастя. Тому додатковий місяць марцедоній тривалістю в 20 днів вставляли між 6-тим і 5-тим днем ​​до березневих календ (між 24 і 25 лютого) раз на два роки. Так давньоримський календар отримав 365 днів на рік.

Але виявилося, що і цей давньоримський календар коротше реального! Тому в 5 столітті до н.е. тривалість кожного “непарного” марцедонія становила 23 дня, а “парного” – 22 дня. І знову невдача – рік мав уже 366,25 доби, тобто на добу більше справжнього. Доводилося іноді цю добу з календаря видаляти.

Як вже зазначив уважний читач, початок року і кожного місяця оголошували жерцями. Все було б добре, але люди в усі часи страждали на модну нині і у нас в країні хвороба – корупцію. Тому “для друзів” жерці рік подовжували, а для ворогів або тих, хто не давав хабара – укорочували. Наприклад, в 50-тому році до н.е. Цицерон відзначав 13 лютого про те, що невідомо, чи буде через десять днів новий місяць чи ні. А на початку року і всі розрахунки проводилися, і всі податки збиралися …

Згодом давньоримський календар так був змінений, що свято жнив потрапляв на зиму! А це було вже занадто. І в 46 році до н.е. верховний жрець і полководець Юлій Цезар зробив свою реформу календаря. Але про це вже в іншій статті.

...
ПОДІЛИТИСЯ: