Червона планета Марс

Червона планета Марс, мабуть, одне з нечисленних небесних тіл, яке є об’єктом стількох вражаючих гіпотез і питань, які все ще чекають свого вирішення. Загадкові канали, таємничі “сигнали”, дивні спалахи, – ось далеко не повний перелік явищ, які представляє людству червона планета Марс.

Червона планета Марс, мабуть, одне з нечисленних небесних тіл, яке є об’єктом стількох вражаючих гіпотез

Які ж фізичні умови на планеті Марс. Вирішення цієї проблеми зробило б можливим розкрити хвилюючу всіх таємницю життя на цій планеті. Численні дані свідчать про те, що марсіанські умови могли б виявитися більш-менш придатними для деяких організмів земного типу. Для вирішення цієї проблеми багато можуть дати і чисто астрономічні методи дослідження червоної планети Марс.

Справа в тому, що живі організми, що мешкають на небесному тілі, безперервно взаємодіють з навколишнім середовищем, що може бути виявлено навіть на значній відстані. Так, наприклад, на поверхні Марса є темні плями, які отримали умовну назву “морів”. Вони змінюють своє забарвлення відповідно до зміною пір року. Це явище нагадує зміни кольору земної рослинності. Але необхідний метод, який дозволяв би виділяти результати життєдіяльності живих організмів, якщо вони існують на даному небесному тілі від результатів чисто неорганічних процесів.

Можна, наприклад, вивчати оптичні властивості марсіанських “морів” і порівняти їх з оптичними властивостями земної рослинності. Коли перші спостереження такого роду були проведені, виявилося суттєва розбіжність у властивостях між рослинами нашої планети і передбачуваними марсіанськими живими організмами. Але при порівнянні оптичних властивостей земної і марсіанської рослинності необхідно враховувати різницю фізичних умов, існуючих на поверхні цих небесних тіл. Так, сила тяжіння на червоній планеті Марс в два з гаком рази менше, ніж на Землі. Атмосфера Марса значно розрідження, ніж повітря Землі. До того ж червона планета Марс не містить у своїй “повітряної” оболонці вільного кисню. Тому, марсіанські рослини, якщо вони існують, виділяють кисень не в атмосферу, а в грунт, або утримують його в своїй кореневій системі, наслідуючи приклад деяких земним болотним рослинам. Швидше за все, сучасні мешканці червоної планети Марс – це низькоорганізовані мікроби, здатні обходитися без вільного кисню.

Варто окремо зупинитися на існування води на червоній планеті Марс. Відомо, що на Марсі немає великих відкритих водних поверхонь. Такі водойми повинні були б давати в променях Сонця яскраві відблиски. Але ніхто ніколи подібних відблисків на Марсі не спостерігав. Рідка вода повинна негайно випаровуватися, а водяна пара швидко замерзати і осідати на поверхні у вигляді тонкого шару інею. І все ж багато дослідників Марса вважають, що червона планета Марс має рідку воду на своїй поверхні: про це, здавалося, переконливо свідчило зменшення в весняно-літній час ( “танення”) білих плям, розташованих в полярних областях планети, – полярних шапок. Інші вважають, що рідка вода може існувати тільки на значній глибині, а марсіанські рослини, якщо вони дійсно існують, можуть діставати її звідти за допомогою розвиненої кореневої системи.

Зокрема, можна вважати, що на перших порах червона планета Марс могла бути багатшими водою, ніж в даний час, і в тих водних просторах, які покривали поверхню планети, еволюція органічних речовин могла йти “земним шляхом” і привести до утворення живих організмів.

Крім цього, спектральні спостереження Марса виявляють ознак присутності хлорофілу в зонах можливого розташування рослинності. Як же у марсіанських рослин відбувається в такому випадку процес фотосинтезу? На думку вчених, роль хлорофілу у рослин червоної планети Марс грають так звані каротиноїди, пігменти червонуватого кольору, які є і у земних рослин, але грають у них другорядну роль. Можливо, тому, марсіанські “моря” завжди мають червонуватий відтінок.

Особливий інтерес викликають знамениті марсіанські канали, вперше помічені італійським астрономом Скіапареллі в 1887 р Це густа сітка правильних геометричних ліній, що покривають поверхню планети.

Надалі американський астроном П. Ловелл склав докладний опис марсіанських каналів і відбуваються з ними сезонних змін. Ловелл вважав, що таємничі темні лінії – не що інше, як мережа іригаційних споруд, побудована розумними мешканцями червоної планети Марс. Сьогодні відомо, що всі ці утворення мають мало спільного з зрошувальної системою Ловелла. Одні дослідники вважають канали зонами рослинності, інші – утвореннями тектонічного характеру або своєрідними тріщинами у вічній мерзлоті, треті – результатами ударів об марсіанську поверхню гігантських метеоритів.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Марсохід