✅Білі карлики

Білі карлики – це зірки, які пройшли всі стадії еволюції і у яких вже немає своїх джерел термоядерної енергії. Білі карлики є маленькими зірками, маса яких дорівнює масі Сонця, але при цьому їх радіус менше радіуса Сонця приблизно в 100 разів, в результаті чого їх світність менше світності Сонця приблизно в 10 000 разів.

У таких зірок середня щільність дорівнює близько 106 г/см3, а це приблизно в мільйон разів більше, ніж щільність у таких зірок як наше Сонце. У нашій галактиці білі карлики складають від 3 до 10% від всього зоряного населення.

Перший білий карлик був відкритий в 1917 році в сузір’ї Риб Адріаном Ван Мааненом і був названий Ван Маанена. При вивченні спектральних ліній білих карликів відзначаються деякі особливості, перша з яких – це дуже сильне прискорення вільного падіння на поверхні цих зірок (приблизно 108 см/с2) в результаті великої щільності.

Результатами цієї особливості є малі протяжності фотосфери таких зірок, колосальні щільності, а також тиск.

Другою особливістю сильного прискорення вільного падіння виступає гравітаційне червоне зміщення у спектральних лініях. Ще однією особливістю є наявність потужного магнітного поля у деяких представників таких зірок, в результаті чого відзначається потужна поляризація випромінювання, а також розщеплення ліній спектра в результаті ефекту Зеемана.

Найгарячіші білі карлики мають температурою 7 * 104 K, а найхолодніші близько 5 * 103 K.

На відміну від інших зірок у яких джерелом рентгенівського випромінювання є корона (яка має температуру кілька мільйонів кельвінів), у білих карликів цим джерелом є фотосфера (яка має дуже низьку температуру для такого випромінювання).

Посилання на основну публікацію