Астрономія в Стародавній Греції

Давньогрецька наука багато в чому заснована на досягненнях єгипетських і шумерських жерців. Безсумнівним досягненням грецьких учених є те, що вони систематизували всі існуючі знання в різних областях наук і продовжили їх вивчення. Це відноситься і до астрономії.

Стародавні греки уявляли Землю у вигляді плоского або опуклого диска, оточеного океаном, хоча вже Платон та Арістотель говорили про кулястість Землі. Аристотель спостерігав за Місяцем і помітив, що в певні фази вона виглядає як куля, освітлений з одного боку Сонцем. Значить, Місяць має форму кулі. Далі він зробив висновок, що тінь, що закриває Місяць під час затемнень, може належати тільки Землі, а раз кругла тінь, то і Земля повинна бути круглою. 

Аристотель вказував і на інший факт, який доводить кулястість Землі: на те, що сузір’я при пересуванні на північ або південь змінюють положення. Адже якщо б Земля була плоскою, то і зірки залишалися б на місці. Але Аристотель був категорично проти того, що Земля обертається навколо Сонця, він, як і більшість людей його часу, вважав, що Земля нерухома.

Першою людиною, який висловив думку, що Земля обертається навколо Сонця, був Аристарх Самоський. Він постарався обчислити відстань між Землею, Сонцем і Місяцем, а також відносини їх розмірів. Аристарх обчислив, що Сонце знаходиться в 19 разів далі від Землі, ніж Місяць (за сучасними даними – у 400 разів далі), а обсяг Сонця в 300 разів перевищує обсяг Землі. Далі Аристарх задався питанням, як може величезне Сонце, а тим більше Всесвіт обертатися навколо маленької Землі, і зробив висновок, що це Земля обертається навколо Сонця. Аристарх також пояснив, чому відбувається зміна дня і ночі: просто Земля обертається не тільки навколо Сонця, а навколо своєї осі. 

Грецькі астрономи намагалися зрозуміти будову Всесвіту, стежили за рухом Місяця, Сонця, планет, зірок, ввели астрономічні поняття, якими ми користуємося дотепер. Евклід дав визначення горизонту, небесного екватора, зеніту і надира (точки, протилежної зеніту), небесного меридіана.

Гіппарх розробляв теорію кругових орбіт, обчислив, що тривалість астрономічних часів року не однакова, що влітку Сонце рухається по своїй орбіті повільніше, ніж взимку. Отже, орбіта Землі не кругла, як вважалося до цього, а еліптична. Гиппарх склав зоряний каталог, в якому позначив положення приблизно тисячі зірок і визначив їх відносні величини. 

Древні греки використовували сонячно-місячні календар. Місяць починався з молодика, а рік приблизно дорівнював проміжку часу між весняними рівноденнями. За 12-тимесячному місячним календарем рік виходив приблизно на 1/3 місячного місяця коротше сонячного року, тому в окремі роки додавали додатковий 13 місяць.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Сузір’я Трикутник