Засоби, що впливають на центральну нервову систему

Центральна нервова система, її структура і функції. Контроль функцій організму, забезпечення його взаємодії з навколишнім середовищем. Нейрони і їх роль в отриманні і передачі інформації, підтримці життєдіяльності нашого організму. Захворювання центральної нервової системи як порушення в процесах отримання та передачі інформації всередині неї. Ліки, які використовуються при лікуванні різних захворювань центральної нервової системи.

Нервова система координує діяльність клітин, тканин і органів нашого тіла. Вона регулює функції організму і його взаємодію з навколишнім середовищем, забезпечує можливості реалізації психічних процесів, які лежать в основі механізмів сприйняття і мислення, запам’ятовування і навчання.

Нервова система являє собою складний комплекс високоспеціалізованих клітин, які передають імпульси від однієї частини тіла до іншої, в результаті організм отримує можливість реагувати як єдине ціле на зміни факторів зовнішнього або внутрішнього середовища.

Анатомічно виділяють центральну і периферичну нервові системи.

Центральна нервова система представлена головним і спинним мозком.

Головний мозок, що складається з кори з її численними звивинами і підкірки, знаходиться в порожнині черепа. Маса мозку у дорослих в середньому коливається від 1100 до 2000 У віці від 20 до 60 років маса й об’єм мозку залишаються постійними для кожного індивідуума. Якщо розправити звивини кори, то вона займе площу приблизно 20 м2.

Спинний мозок являє собою довгастий, циліндричний тяж, розташований в хребетному стовпі. Його верхня межа розташована біля основи черепа, а нижня – у I-II поперекових хребців. Верхні відділи спинного мозку переходять в головний мозок, нижні закінчуються мозковим конусом. Довжина спинного мозку у дорослої людини складає в середньому 50 см, діаметр близько 1 см і маса близько 34-38 м

До периферичної нервової системи відносять нервові волокна і вузли, що лежать поза центральною нервовою системою.

Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є нервові клітини – нейрони. Сукупність нейронів і оточуючих їх клітинних елементів утворює нервову тканину, з будовою якої ви знайомилися в розділі 1.1.

Від інших типів спеціалізованих клітин нейрони відрізняє наявність декількох відростків, які забезпечують проведення нервового імпульсу по тілу людини. Один з відростків – аксон, як правило, довше за інших. Аксони можуть досягати в довжину 1-1,5 м. Такі, наприклад, аксони, що утворюють нерви кінцівок. Проте, вони являють собою всього лише частина однієї клітини. Аксони закінчуються кількома тоненькими гілочками – нервовими закінченнями. Ці закінчення за функціональним значенням можуть бути чутливими, виконавчими і забезпечують міжнейронні контакти.

Нервові клітини відрізняються за будовою, але всі їхні типи об’єднує головна риса: здатність сприймати роздратування, приходити в стан збудження, виробляти імпульс і передавати його далі. Одні нейрони реагують на дії зовнішнього або внутрішнього середовища і передають імпульси в центральні відділи нервової системи. Такі нейрони називають чутливими. Ними, як датчиками, пронизане все наше тіло. Вони постійно як би вимірюють температуру, тиск, склад і концентрацію компонентів середовища і інші показники. Якщо ці показники відрізняються від стандартних, чутливі нейрони посилають імпульси до відповідного відділу нервової системи. Нервова система реагує на ці імпульси і посилає сигнали за допомогою виконавчих нейронів в тканини і органи, спонукаючи їх до дії. Такою дією стає відповідне ситуації, що виникла зменшення або збільшення вироблення клітинами біологічно активних речовин (секрету), розширення або звуження кровоносних судин, скорочення або розслаблення м’язів.

Нервова система забезпечує рефлекторні, несвідомі реакції організму на впливу зовнішнього середовища. У розділі 1.1 ми дали характеристику найпростішої рефлекторної дуги (дивись малюнок 1.1.4), в якій здійснюється безпосередній зв’язок між чутливими і виконавчими нейронами. Такий зв’язок лежить в основі будь-якої рефлекторної реакції, що протікає без участі свідомості. Дійсно, нам ніколи думати, коли ми торкаємося до гарячій плиті. Якщо ми почнемо міркувати: “Мій палець на гарячій плиті, він обпалений, мені боляче, треба б прибрати палець з плити”, – то опік настане набагато раніше, ніж ми почнемо будь-які дії. Ми просто відсмикуємо руку, не замислюючись і не встигаючи усвідомити, що ж сталося. Це безумовний рефлекс і для такої реакції досить з’єднання чутливого і виконавчого нервів на рівні спинного мозку. Ми тисячі разів стикаємося з подібними ситуаціями і просто не замислюємося про це.

Інші рефлекторні реакції дуже складні і в них беруть участь багато чутливі і виконавчі нейрони.

Рефлекси, які здійснюються за участю головного мозку і формуються на основі нашого досвіду, називають умовними рефлексами. За принципом умовного рефлексу ми діємо, коли керований автомобілем або виконуємо різні механічні рухи. З умовних рефлексів складається значна частина нашої повсякденної діяльності.

Незалежно від типу нейронів, передача нервового імпульсу по їх ланцюга відбувається хімічним шляхом в місцях зближення нервових закінчень одного нейрона з іншими. Ці місця взаємодії називаються синапсами (дивись малюнок 2.2.3). У пресинаптичної частини міжнейронної контакту містяться бульбашки з посередником (медіатором), які вивільняють цей хімічний агент в синаптичну щілину при проходженні імпульсу. Далі медіатор взаємодіє зі специфічними рецепторами на постсинаптичні мембрані, в результаті чого наступна нервова клітина приходить в стан збудження, яке передається ще далі по ланцюгу. Так здійснюється передача нервового імпульсу в нервовій системі. Детальніше про роботу синапсу ви зможете довідатися з наступної глави. Роль медіатора виконують різні біологічно активні речовини: ацетилхолін, норадреналін, дофамін, гліцин, гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), глутамат, серотонін та інші. Медіатори центральної нервової системи називають ще нейромедиаторами.

Те, що ми називаємо нервом, являє собою сукупність нервових волокон, оточених зовні загальної сполучнотканинноїоболонкою. Кожне волокно, в свою чергу, складається з безлічі чутливих і рухових нервових відростків, також оточених єдиної сполучнотканинноїоболонкою. Нерви проводять імпульс по ланцюгу нейронів і від них до клітин інших тканин. Самі тіла нейронів можуть бути розташовані в центральній нервовій системі або в периферичних вузлах.

Засоби, що впливають на центральну нервову систему, були відкриті, мабуть, ще первісними людьми. Їх використовують як в лікувальних цілях, так і для підтримки життєвого тонусу або створення суб’єктивного відчуття внутрішнього комфорту. Всім відомі ефекти від вживання кофеїну, алкоголю і нікотину. Нерідко нам доводиться вдаватися до болезаспокійливих, снодійних препаратів. Всі знають про властивості наркотичних речовин – опію, гашишу, кокаїну, марихуани та інших. Всі ці речовини впливають, в основному, на центральну нервову систему, або через неї і з її допомогою на інші органи.

Однак надмірне або тривале споживання речовин, які впливають на функції центральної нервової системи, призводить до розвитку пристрасті, психічної та фізичної залежності людини від таких засобів. І те, що було корисно і допомагало вчора, стає отрутою, що руйнують наш організм. Людина вже не може обійтися без чергової, з кожним разом все більш високої дози (особливо це відноситься до наркотичних засобів і алкоголю). Але слідом за тимчасовим полегшенням знову настає важкий період, настільки важкий, що заради отримання нової дози людина перестає контролювати свої дії і погоджувати їх з нормами моралі, він деградує. Поступово завдається шкода іншим органам і системам (серцево-судинній системі, системі травлення і так далі). Людина стає інвалідом і гине. Наркоман вже не в змозі сам змінити своє життя, тільки допомога лікарів може врятувати його від неминучої смерті.

...
ПОДІЛИТИСЯ: