Виведення з організму речовин

Основна частина ліків після перетворення (біотрансформації) або в незміненому вигляді виводиться з організму нирками.

За добу через нирки проходить до 1700-1800 л циркулюючої крові. При цьому утворюється до 150-180 л так званої первинної сечі, що представляє собою “профільтровану” крізь мембрану клубочків нефрону плазму крові без білків. Після процесу зворотного всмоктування (реабсорбції) утворюється 1,5 л вторинної сечі, яка і виводиться з організму.

Виведення речовин в цьому випадку залежить від їх розчинності в воді і реакції сечі. Наприклад, при лужної реакції сечі швидше виводяться кислотні сполуки, а при кислому – лужні.
Виведення речовин залежить від їх розчинності в воді і реакції сечі.

Ці відмінності використовують і при отруєнні (інтоксикації) ліками, коли, змінюючи реакцію сечі прийомом відповідних речовин, домагаються прискореного виведення з організму цих ліків (наприклад, барбітуратів або алкалоїдів). Прискорити виведення ліків з організму можна і за допомогою сечогінних засобів при одночасному споживанні великої кількості рідини.
Крім сечовидільної, у виведенні беруть участь і інші системи. Деякі лікарські речовини (наприклад тетрациклін, пеніцилін, дифенін, колхіцин і інші), а також продукти їх біотрансформації (метаболіти) виводяться з жовчю в кишечник, звідки частково видаляються з фекаліями або повторно всмоктуються в кров (кишково-печінкова рециркуляція).

Через шлунково-кишковий тракт видаляється і частина речовини, яка при пероральному прийомі препарату не всмокталася.

Газоподібні і багато летючі речовини (наприклад, кошти для інгаляційного наркозу, невелика частина прийнятої дози алкоголю) виводяться в основному легкими. Деякі препарати виводяться слинними (йодиди), потовими, слізними (рифампіцин) залозами, а також залозами шлунка (морфін, хінін, нікотин) і кишечника (слабкі органічні кислоти).
Дія ліків і отрути багато в чому залежить від швидкості виведення і можливості її регулювання. Утримуючи ліки в організмі, можна збільшити ефективність лікування, а, прискорюючи виведення отрути, зменшити наслідки отруєння.

Медики використовують також здатність деяких ліків накопичуватися в тканинах і органах на шляху виведення і призначають саме ті ліки, які створює в потрібному місці найбільшу концентрацію. Наприклад, при інфекційних захворюваннях сечовидільної системи застосовують речовини, досить швидко виводяться нирками і створюють в них лікувальну концентрацію, наприклад, похідні нітрофурану (фуразидин, нитрофурантоин і інші). Недоцільно при запаленні сечового міхура (циститі) лікувати пацієнта тетрацикліном або сульфадиметоксином, так як ці кошти нирками виводяться повільно. У той же час вони накопичуються в жовчі і можуть допомогти при запальних захворюваннях жовчного міхура і жовчних проток.

З іншого боку, здатність ліків концентруватися на шляху виведення обумовлює в ряді випадків і ускладнення при лікарської терапії. Наприклад, коли в медицині почали використовувати сульфаніламіди – речовини з дуже низькою токсичністю, то вважали, що ніяких ускладнень від їх застосування бути не може. Однак з’явилися повідомлення про шкідливу дію сульфаніламідних препаратів на сечовивідні шляхи. У нирках утворювалися камені, відомі стали навіть випадки смерті від ниркової недостатності. У чому ж справа? Виявилося, що більшість сульфаніламідів, концентруючись в сечовидільної системи, утворюють камені в мисках, сечоводах, сечовому міхурі. Цей процес виражений більшою мірою при кислій реакції сечі (наприклад, при дієті, багатої білком). Утворилися камені перешкоджають відтоку сечі – звідси і больовий синдром, і загибель ниркової тканини.

Оскільки багато ліків виводяться нирками, стає ясно, чому лікарі зменшують дози хворим з нирковою недостатністю. У таких пацієнтів ліки довше затримуються в організмі і, отже, призначення за звичайними схемами може привести до передозування.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Обмін газів у легенях