Умовні та безумовні рефлекси

Рефлекс (лат. RefLexus – відображення) – відповідна реакція організму на впливу внутрішнього або зовнішнього середовища, що здійснюється через центральну нервову систему. Відповідно до умов освіти рефлекси діляться на безумовні і умовні рефлекси. Безумовні рефлекси – вроджені, відносно стійкі, генетично закріплені, відповідні реакції організму за участю центральної нервової системи на внутрішні або зовнішні подразники. Основне їх значення полягає в забезпеченні пристосування організму до умов зовнішнього середовища.

Безумовні рефлекси важливі і необхідні для життєдіяльності організму. Безумовні рефлекси здійснюються за рефлекторну дугу і не потребують будь-яких особливих умов для протікання. Вони засновані на спадкових факторів. Безумовні рефлекси бувають прості і складні. До простих рефлексам ставляться зіничний рефлекс на світло, вилучання руки при зіткненні з поверхнею гарячого предмета (захисний рефлекс), відчуття спраги і голоду, больові, сечовипускання, оборонний, ковтання і ін. Для протікання складних безумовних рефлексів необхідна участь ряду рефлекторних ланцюжків. Такий вид безумовних рефлексів називають інстинктом. Інстинкт – це сукупність складних, спадково обумовлених актів поведінки. Поведінкою називають здатність організму змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників.

У реалізації складних безумовних рефлексів, крім відповідних реакцій на зовнішні подразники, беруть участь ще відповіді безумовно-рефлекторної системи (хімічні та гормональні роздратування інтерорецептори). Наприклад, до складних безумовних рефлексів відносяться харчової, захисний, статевий, орієнтовний рефлекси. Серед них орієнтовний рефлекс займає особливе місце. Під час реалізації даного рефлексу в органах почуттів виникає питання: “Що таке?”. Наприклад, при переїзді людини в інші кліматичні умови, відмінні від звичних, наприклад, з високою або низькою температурою, в його рецепторах виникає питання: “Що таке?”. Завдяки прояву орієнтовного рефлексу організм перебудовує параметри своїх фізіологічних систем і мобілізує їх резервні можливості з метою адаптації до нових умов середовища. Якщо це не реалізується, тоді виникає хвороба.

Цей механізм адаптації протікає у вигляді безумовно-рефлекторних реакцій, тут не потрібно участі кори великих півкуль. Безумовні рефлекси забезпечують цілісність організму і пристосування до умов зовнішнього середовища. Однак до змін умов зовнішнього середовища в широкому аспекті безумовні рефлекси не можуть забезпечити пристосування організму. Таке пристосування забезпечується завдяки участі умовних рефлексів. Умовні рефлекси виробляються з моменту народження і до кінця життя людини, тому є придбаними в його особистому житті. Умовні рефлекси властиві в різній мірі всім тваринам, що володіє центральною нервовою системою.

І.П. Павлов запропонував термін “умовні рефлекси” в 1903 році. За його визначенням, умовними рефлексами називаються рефлекси, придбані організмом протягом його життя piобразующіеся в результаті поєднання байдужих подразників з безумовними. Умовні рефлекси утворюються на основі безумовних. Наприклад, світло електричної лампочки або дзвінок є байдужими подразниками для слиновиділення у собаки. Їжа – безумовний подразник. Щоб байдужий подразник став умовним подразником (сигналом), необхідно його неодноразове поєднання з безумовним подразником. Іван Петрович Павлов для вивчення вищої нервової діяльності розробив метод умовних рефлексів. Собаку з фістули слинної залози закріплювали в спеціальному верстаті. Для формування умовних рефлексів тварина поміщається в спеціальну камеру з звуковбирними стінами, а експериментатор знаходиться поза камерою (рис. 24). До проведення досвіду при годуванні їжею у собаки виділялася слина через фістулу, це відбувалося під впливом роздратування їжею рецепторів в ротовій порожнині. Це був безумовний рефлекс на безумовний харчовий подразник. Потім цей безумовний рефлекс стали поєднувати з подразником – включенням лампочки. Щоразу за півхвилини до годування перед піддослідним собакою включали електричну лампочку. Собака реагувала на світло лампочки поворотом голови, але слиновиділення не було. Для слиновиділення на цей раз світло був байдужим подразником. Собаці давали їжу, під дією їжі відбувалося слиновиділення. Включення лампочки неодноразово поєднувалося з годуванням. Після цього варто було запалити світло, як у собаки починала рясно виділятися слина, хоча їжі в годівниці ще не було. Це показує, що світло стало умовним подразником (сигналом) на майбутнє годування, виробився харчової умовний рефлекс на світло.

Умовний рефлекс має свою рефлекторну дугу. В даному досвіді у собаки утворюється нервова зв’язок між центрами. Порушення проводиться від рецепторів ротової порожнини по афферентному шляху в довгастий мозок – в центр слиновиділення, звідти по еферентного шляху до органу-виконавцю – до слинних залоз, але одночасно воно проводиться по провідних шляхах головного мозку в харчовій центр кори. Отже, слиновиділення пов’язано з порушенням харчового центру кори великих півкуль головного мозку. Включення електричної лампочки дратує фоторецептори очі піддослідного собаки, що виникло збудження проводиться по зорових нервах до зорового центру в потиличній частині кори. В даному досвіді, при поєднанні роздратування світлом і годування, відбувається виникнення збудження відразу в двох центрах кори – в зорової зоні і в харчовому центрі, і між цими центрами встановлюється тимчасова зв’язок. Рефлекторна дуга проведення збудження при включенні світла проводиться шляхом утворилася зв’язку в харчовій центр (рис. 25). У людини мозок здатний до вироблення практично необмеженого числа тимчасових зв’язків.

Основними умовами утворення умовних рефлексів є: 1) збіг у часі (один або кілька разів байдужого подразника з безумовним рефлексом; 2) функціональний стан організму людини (здоров’я, бадьорість, нормальний сон і т.д.); 3) великі півкулі повинні бути вільними від інших видів діяльності (наприклад, у людини, глибоко поглиненого якою-небудь справою, іншим видом роботи або діяльності, освіту умовних рефлексів різко не може).

Якщо людина хвора, захоплений іншою справою, думки спрямовані на інше, тоді умовний рефлекс не виробляється. Наприклад, на уроці математики готувати домашнє завдання з іншого предмета або думати про це, розмовляти з сусідом по парті відволікатися і неуважно слухати викладається новий матеріал не слід – це заважає виробленню умовних рефлексів. У цих ситуаціях не підкріплений раніше вироблений умовний рефлекс починає зникати. Все це негативно впливає на засвоєння предмета, і учень буде відставати в навчанні.

Матеріальною основою для вироблення умовних рефлексів є фізіологічний стан нервових центрів і всього організму.

Таким чином, вдається підгледіти шлях прямого рефлекторно-гуморального впливу на орган і можливість побачити приєднання гуморального ланки.

У житті людини, пізнанні їм навколишнього світу, в освіті, формуванні поведінки, вихованні, пристосуванні необхідна на високому рівні вироблення умовних рефлексів. Рівень активності функції нервової системи залежить від умовних рефлексів.

  • На які групи діляться рефлекси організму людини?
  • Які рефлекси називають безумовними і яке значення безумовних рефлексів?
  • На чому заснований метод І. П. Павлова для вивчення умовних рефлексів?
  • Які умови необхідні для вироблення умовних рефлексів?
  • Які рефлекси називають умовними рефлексами?
  • Яке значення умовних рефлексів в житті людини?
  • Які приклади можна привести для доказу тісному взаємозв’язку розумової та фізичної діяльності з умовними рефлексами?
Посилання на основну публікацію